Україна вже повертає додому імена й останки своїх визначних борців за незалежність — але кожен такий випадок потребує окремої роботи. Про це у Вінниці говорили на лекції Вахтанга Кіпіані — історика, журналіста, який очолює «Історичну правду», а нині — військовослужбовець 2-го корпусу НГУ «Хартія». До громадського простору «Ратуша» прийшли майже 50 учасників. Кіпіані розповів, що залучений до створення Пантеону, а прикладами вже виконаного повернення назвав Андрія Мельника та Євгена Коновальця.
На зустрічі говорили про те, як формують національний Пантеон і за якими критеріями, визначеними в законодавстві, до нього можуть включати видатних українців. Говорили також про державну політику у сфері пам’яті. За словами Кіпіані, Пантеон має бути не просто місцем поховання, а частиною цієї політики — з видавничими програмами, фільмами, найменуванням вулиць та іншими способами популяризувати історію. «Багато націй мають свої пантеони та сформовану політику пам’яті про героїв», — наголосив історик, додавши, що йдеться не обов’язково лише про перепоховання чи встановлення пам’ятника.
Окремо зупинилися на долі українських поховань за кордоном: серед тих, хто боровся за незалежність у ХХ столітті, багато уродженців Вінниці, Вінниччини й Поділля. Лектор згадав Миколу Лівицького — уродженця Вінниччини й президента Української Народної Республіки в екзилі. Олександр Федоришен, директор КЗ «Музей Вінниці», зазначив, що через особливості європейського законодавства могили учасників збройної боротьби опинилися під загрозою — оренду за них часто не сплачують вчасно. Серед них — Володимир Чорноморець, підполковник Армії УНР, який народився у Вінниці. У Франції він обіймав посаду заступника голови Товариства вояків Армії УНР та був учасником Першого Зимового походу.
За словами Кіпіані, робота в цьому напрямі вже ведеться, проте закони тих країн, де поховані українські діячі, відрізняються — тож кожне повернення вимагає юридичної та організаційної підготовки. Телефон для довідок — (0432) 59-51-31, електронна пошта — [email protected].
