У Вінниці 9 вересня попрощаються із захисником Олександром Моісєєвим: де відбудеться церемонія

Сьогодні, 9 вересня, Вінницька громада проведе в останню путь старшого солдата Олександра Моісєєва, який загинув, захищаючи Україну, понад чотири роки тому. Прощання розпочнеться о 10:00 у Спасо-Преображенському кафедральному соборі, чин поховання відбудеться об 11:00 на Алеї Слави Сабарівського кладовища.

Воїн зустрів повномасштабне російське вторгнення у лавах Збройних сил України: за місяць до його початку він підписав контракт із 59-ю окремою мотопіхотною бригадою імені Якова Гандзюка. Як старший солдат і старший радіотелефоніст лінійної структури взводу управління реактивної артилерійської батареї стримував натиск ворога на Херсонському напрямку. Згодом перевівся до 57-ї окремої мотопіхотної бригади імені кошового отамана Костя Гордієнка, де виконував обов’язки гранатометника та боронив Україну на Луганщині. Життя Олександра обірвалося 23 червня 2022 року поблизу селища Вовчоярівка Сєвєродонецького району. Йому назавжди 31 рік.

Олександр Моісєєв народився 12 листопада 1990 року у Вінниці. Навчався у школі №10, вишкіл пройшов у Буковинському ліцеї-інтернаті з посиленою військово-фізичною підготовкою, згодом із честю відслужив строкову службу у спецпідрозділі «Ягуар». Вищу освіту здобув у Вінницькому державному педагогічному університеті імені Михайла Коцюбинського за спеціальністю «Фізична культура і спорт», у цивільному житті працював у сфері переробки металевих відходів. Разом із дружиною Наталією виховував сина, якому зараз п’ять років. У веслувальному слаломі він виборов високе звання кандидата у майстри спорту України.

«Олександр свідомо обрав шлях воїна, чітко усвідомлюючи, що ворог не жартує і масштабного вторгнення не уникнути, – розповідає дружина полеглого Героя Наталія. – Він ніколи не ховався від труднощів: попри смертельну небезпеку, свобода Батьківщини завжди була для нього вищою за власний спокій. Ішов туди, де найважче, керуючись синівським обов’язком, – заради світлого майбутнього України та мирного неба для наших дітей». Батько Олександр згадує сина як людину людяну, добру, щиру і надзвичайно справедливу, яка в усьому прагнула бути найкращою, безмежно любила свою родину, а все життя присвятила синові. Висловлюємо щирі співчуття рідним і близьким. Вічна пам’ять і шана полеглим Захисникам України!

Коментарі у Facebook
Поділиться новиною
Share on Facebook
Facebook
Pin on Pinterest
Pinterest
Tweet about this on Twitter
Twitter
Share on LinkedIn
Linkedin