Стелу з іменами 14 випускників, полеглих на російсько-українській війні, відкрили на подвір’ї ліцею №2 у Вінниці. Прийшли рідні полеглих, їхні однокласники, педагоги й теперішні школярі. Відтепер імена цих воїнів щодня бачитимуть учні закладу. Загалом такі знаки загиблим оборонцям встановили вже у 24 вінницьких школах, розповіла Оксана Яценко, директорка департаменту освіти Вінницької міської ради.
На стелі — чотирнадцять імен. Офіцери: майор Павло Загниборода (21 січня 2023-го, Красне на Донеччині), лейтенант Дмитро Лізавенко (11 червня 2022-го, Сєвєродонецьк) і молодший лейтенант Сергій Ярмоленко (14 червня 2023-го, Роздолівка на Донеччині). Сержанти: молодший сержант Олександр Любчак (10 травня 2023-го, Спірне на Донеччині), сержант Сергій Жук (27 листопада 2025-го, Степове на Харківщині) і старший сержант Сергій Карпенко (17 лютого 2026-го, Металівка на Харківщині). Солдати: Віталій Антонюк (14 липня 2022-го, Степова Долина на Миколаївщині), Олександр Дворський (20 жовтня 2023-го, Синьківка на Харківщині), Юрій Швець (15 березня 2026-го, Воздвижівка на Запоріжжі), Петро Худик (27 липня 2025-го, Бойківка на Донеччині), Костянтин Добрянський (14 квітня 2026-го, Межова на Дніпропетровщині) і Євгеній Жилинський (11 липня 2026-го, Покровський напрямок), а також старший солдат Юрій Білий (8 квітня 2025-го, Юнаківка на Сумщині) і капрал поліції Артур Іванішин (14 лютого 2024-го, Григорівка на Донеччині).
Про Костянтина Добрянського згадує однокласниця Анастасія Корупчук: вони навчалися разом від першого класу до дев’ятого, і до нього завжди могли звернутися по допомогу. За її словами, Костя був веселим і добрим, усім допомагав, а його усмішку вона запам’ятає на все життя. Дружина Юрія Швеця розповідає: чоловік готовий був вирушити серед ночі, коли комусь потрібна була підтримка. Найбільше любив сина, батьків та брата. Із перших днів повномасштабної війни хотів боронити Україну: спершу був стрільцем, згодом — оператором БПЛА.
Ірина Михайлова, директорка ліцею, наголошує: заклад і досі підтримує зв’язок із сім’ями полеглих — коли війна торкається шкільної родини, це вже не просто статистика, а жива рана. Мама загиблого Віталія Антонюка, Світлана Михайлівна, закликала школярів і педагогів згадувати полеглих не лише у визначені дні. Її син любив повторювати: «Хто хоче, той і може», а якщо маленька сестра сумнівалася, брав за руку та повторював: «Коли страшно – зроби крок вперед». Ці слова тепер викарбовано на пам’ятнику захисника. До 125-річчя ліцею родинам полеглих випускників створили нагрудну відзнаку — двох журавлів у вирій відпускає мати-берегиня; а нещодавно таку відзнаку вручили ще одній мамі, чий син загинув пізніше.
