Для Івана Глазкова, позивний «Айван», захист України був справою честі та головним життєвим покликанням. Вперше він став на захист держави у 2015–2016 роках, виконуючи бойові завдання на Луганському напрямку в зоні АТО/ООС. Із початком повномасштабного вторгнення без вагань добровільно повернувся до війська. Обіймав посаду головного сержанта взводу та оператора БпЛА батальйону безпілотних систем «Мара» 66-ї окремої механізованої бригади імені князя Мстислава Хороброго. Завдяки його майстерності та рішучості вдалося врятувати десятки побратимів, за що воїн був удостоєний численних військових нагород. Він пройшов бої за Мар’їнку та Лиман, а 2 липня 2026 року загинув під час виконання бойового завдання на Куп’янському напрямку. Захисникові назавжди залишилося 40 років.
«Іван відзначався винятковою мотивацією та безстрашністю, завжди зголошуючись на виконання найважчих бойових завдань. Він цілодобово, попри виснаження, залишався опорою та натхненням для своїх товаришів по службі. Побратими бачили в “Айвані” приклад справжньої мужності та відповідальності. Його авторитет був настільки беззаперечним, що волонтерські збори для батальйону закривалися за лічені дні – люди довіряли йому, знаючи, що кожна гривня працює на перемогу», – ділиться спогадами дружина полеглого воїна Дарія.
Іван Глазков народився 27 травня 1986 року у місті Подільськ, що на Одещині, але ще в дитинстві разом із мамою переїхав до Вишгорода на Київщину. Після закінчення місцевої школи здобув вищу освіту в університеті «КРОК» за спеціальністю «Менеджмент». Втім, попри отриманий фах, справжнім покликанням життя Івана стала військова служба. Саме вона подарувала йому доленосну зустріч із майбутньою дружиною-військовослужбовицею. Незадовго до початку великої війни подружжя оселилося у Вінниці. Тут виховували двох донечок, старшій з яких зараз 10 років, а молодшій лише 10 місяців.
Дарія каже: «Іван вважав Вінницю своїм рідним домом. Домом, де живе його родина та підростають діти. Він був дуже гарним батьком і надзвичайно щирою людиною. Усі, хто перебував поруч, відчували його позитивну енергію. Фірмовий гумор Івана, який розквіт у студентські роки на сцені КВК, допомагав йому й у повсякденному житті. Чоловік за будь-яких обставин зберігав оптимізм, а його головним життєвим девізом були слова: “Не сумуйте – посміхніться…”»
Церемонія прощання з Іваном Глазковим розпочнеться о 10:00 у стінах Спасо-Преображенського кафедрального собору.
Чин поховання воїна відбудеться об 11:00 на Алеї Слави Сабарівського кладовища. Висловлюємо співчуття рідним та близьким. Вічна пам’ять і шана полеглим Захисникам України!
Джерело – новини ВМР
