Олексій Толмачов та Володимир Черниш добровільно стали на захист України й із перших днів повномасштабного вторгнення боронили рідну землю від російських окупантів. Обох воїнів поховають на Алеї Слави Сабарівського кладовища.
«Своїх ніколи не залишу», – Олексій Толмачов (Алєкс)
Уродженець Маріуполя Олексій Толмачов свій бойовий шлях розпочав у 2014-2015 роках в АТО, де був серед мужніх захисників Донецького аеропорту. А з початком великої війни знову став на оборону Батьківщини. У званні старшого сержанта Алєкс командував мінометним відділенням 503-го окремого батальйону морської піхоти, відомого як «Борсуки», 38-ї окремої бригади морської піхоти. Брав участь у боях під Авдіївкою, Вугледаром, Кринками та Покровськом. Загинув воїн у районі Мирнограда 20 серпня 2025 року. Йому навічно залишилося 34.
«За мужність і неймовірну хоробрість Олексій неодноразово був відзначений державними нагородами. На жаль, медалі чоловіка за АТО довелося залишити в окупованому Маріуполі, бо везти їх із собою було вкрай небезпечно. На руках маємо лише останню медаль “Захисник Батьківщини”, – розповідає дружина Небесного Воїна Олена. – За свободу України Олексій був готовий битися до кінця. Казав, що своїх ніколи не залишить. І свою обіцянку не порушив навіть тоді, коли мав усі підстави звільнитися зі служби по догляду за матір’ю… Він нічого й ніколи не боявся та завжди намагався зробити все, щоб підтримати інших».
Олексій Толмачов народився 2 жовтня 1990 року у Маріуполі. Після школи вивчився на газоелектрозварювальника. У цивільному житті працював на заводі «Азовмаш». З початком широкомасштабного вторгнення його дружина та двоє донечок переїхали до Вінниці. На Олексія з війни також чекали батьки та сестра.
«Оскільки ми втратили рідний дім, Олексій понад усе мріяв придбати для дітей нову оселю з гарним обійстям, щоб місця вистачило й для великої кудлатої собаки, – каже дружина Небесного Воїна. – А ще хотів відкрити власне СТО та реалізувати себе в улюбленій справі…»
Церемонія прощання з Олексієм Толмачовим розпочнеться о 12:00 у стінах Спасо-Преображенського кафедрального Собору.
Чин поховання воїна відбудеться о 13:00 на Алеї Слави Сабарівського кладовища.
Після закінчення війни планував присвятити себе служінню Богу – Володимир Черниш (Монах)
Володимир Черниш став на захист України добровольцем у травні 2022 року. Воював спочатку в 47-й окремій механізованій бригаді, а згодом приєднався до 67-ї окремої механізованої бригади. Мав позивний «Монах», пройшов шлях від солдата до сержанта. Брав участь у боях на східному напрямку фронту: від Краматорська та Слов’янська до Покровська та Павлограда. Життя воїна обірвалося 19 лютого. Йому було 46 років.
Народився Володимир Черниш у Вінниці 15 жовтня 1979 року. Закінчив загальноосвітню школу №33, Вінницький технічний фаховий коледж та Вінницький національний технічний університет. Працював на Укртелекомі, а згодом відкрив власний приватний бізнес. На жаль, із рідних у Володимира не залишилось нікого. Відтак, справжньою родиною для нього стали побратими.
«Монаха у війську всі любили й поважали. Попри важке особисте життя, яке прирекло його на самотність, він залишався доброю людиною і сильною особистістю. Володимир завжди знаходив у собі сили рухатися далі та робити добро для тих, хто знаходиться поруч, – розповідає друг і побратим Небесного Воїна Олег. – Це загалом відповідало його філософії життя, за якою найважливішими цінностями є віра та любов до ближніх. Після війни Володимир планував повністю присвятити себе служінню Богу, відійшовши від усього мирського у монастир…»
Церемонія прощання з Володимиром Чернишем розпочнеться о 14:30, коли траурна процесія проїде центральними вулицями міста.
Поховають воїна о 15:00 на Алеї Слави Сабарівського кладовища.
Висловлюємо співчуття рідним та близьким. Вічна пам’ять і шана полеглим Захисникам України!
Джерело – новини ВМР
