Чимало воїнів намагаються отримати свої законні ділянки на території Луки Мелешківської. Дехто навіть виграв суди, але досі сільська рада чинить перепони в тому, щоб надати Захисникам належне їм по закону. Інші підприємці скаржаться, що ніяк не можуть по закону домовитись із сільською радою Луки Мелешківської про оренду ставків. Але є і щасливчики, на яких зірки сільради клюнули…
Про це інформує Дейлі посилаючись на Deпитати?.
Нещодавно на своїй першій зустрічі з місцевими медійниками новоспечений прокурор Вінницької області Олексій Химченко заявив, що питання повернення державної та комунальної землі з рук недоброякісних орендарів гостре і нагальне. Що ж, здається, для пана Химченка може бути цікавим наступний матеріал.
На землях Лука-Мелешківської громади, за межами села, ще до війни з’явився відпочинковий комплекс «Letto», який створений при базі відпочинку «Кльове місце». Сама база існує приблизно з середини «нульових». Якщо бути максимально точним, то 31 березня 2006 року ПП «Хлібозахист» (ЄДРПОУ 00953332) в особі директора Бориса Степановича Павловського, та Лука-Мелешківська сільрада уклали між собою договір оренди. Документ стосувався землі в комплексі з розташованим на ній ставком. «Хлібозахист» отримав в платне користування земельну ділянку площею 14,054 га: 11,9322 га – сам ставок, 0,2757 га – гідротехнічні споруди, 1,8461 га – прибережна захисна смуга, до якої увійшло пасовище, болото, сіножаті та землі вкриті лісовою рослинністю. Кадастровий номер орендованої земельної ділянки 0520684900:06:002:0095. Цільове призначення земельної ділянки 10.07 – Для рибогосподарських потреб з числа земель водного фонду.
Саме тут і з’явиться в майбутньому база «Кльове місце», а потім і комплекс «Лєтто».
Та поки в своїй розповіді ми ще тут, на першому етапі, позначимо цікавий нюанс. На той момент право на укладення таких договорів було в компетенції Вінницької районної державної адміністрації, а якщо врахувати, що майбутнє «Кльове» розташоване взагалі за межами села, то погодити оренду мала ще й Вінницька обласна державна адміністрація.
Договір уклали на 14 років, до 2020. І скільки ж згідно з тим договором мав сплачувати «Хібозахист» за оренду 14 гектарів ставка та землі навколо нього? І тут здивуються навіть найзатятіші читачі нашого сайту. Близько 4000 гривень на рік. На рік! Тобто, 333 гривні і 33 копійки за місяць. Шикарна ціна, чи не правда?
Поступово ставок став забудовуватись відпочинковими принадами – від «мафів» типу альтанок до капітальних кількаповерхових будівель типу «міні-готелю». З’явились «баньки», номери. І сільська рада «не помічала», що така забудова суперечить заборонам, установленим нормами Земельного і Водного кодексів України, бо це все зведено, нагадаємо, на земельній ділянці водного фонду України, що входить до числа природо-охоронюваних земель.
Нескладно впевнитись, погортавши гугл-мапи за різні роки, що на березі самої водойми встановлено бесідки з металоконструкцій та побудовано триповерхове цегляне приміщення ресторану. У лісовій місцевості, в зоні прибережно-захисної смуги, встановлено понад 15 бесідок з дерев’яних конструкцій, а також цегляне приміщення сауни, близько 8 цегляних двоповерхових гостьових будинків, одноповерховий цегляний будинок для персоналу, бетоновано дорогу та побудовано два бетонованих відкритих басейни.
Гугл-мапа. 2011 рік.
Гугл-мапа. 2020 рік.
Гугл-мапа. 2022 рік.
Керівництво сільради Луки Мелешківської роками не помічало такий стан речей. Нехай, то на його совісті. І все це мало б закінчитись 31 березня 2020 року, коли Договір оренди землі втратив свою чинність. А нова влада, яка прийшла після місцевих виборів та потужної програми децентралізації імені Гройсмана мала бути зацікавленою у поверненні до власності громади землі. Або хоча б до збільшення платні за оренду. Але бюджет громади, схоже, не пріоритет. Два роки новий голова Лука-Мелешківської територіальної громади Богдан Августович не вживав заходів для повернення належної громаді ділянки у власність.
Що б мав зробити молодий та перспективний сільський голова Августович, обраний від «стратегії Гройсмана»? Очевидно, провести відкритий аукціон на право оренди. За розірвання договору мова і не йшла б – бо він закінчився.
А тепер слідкуйте за руками, бо у справу вступили реальні стратеги. Августович протискує рішення сесії сільради про… внесення певних змін до вже простроченого договору. І 11 липня 2022 року він укладає із директором «Хлібозахисту» Додаткову угоду №1 до Договору оренди землі від 31 березня 2006 року, відповідно до якої сторони виклали Договір оренди в новій редакції.
Але стратег не був би стратегом, аби сам собі не зробив капость. Якщо вчитатись у той договір, який «продовжили ще на 14 років», то будь-якій людині із базовою середньою освітою стає зрозумілим, що дія його закінчується не у 2034, а у все тому ж 2020 році. Тепер вартість 14 гектарів ставка та землі навколо на думку Августовича стала 267 341 гривня. Враховуючи п’ятивідсоткову ставку, тепер «Хлібозахист» платить не 333 гривні оренди за місяць, а дещо більше тисячі. Потужне поповнення бюджету громади, браво, пане Августович!
Але тепер виникає ще один нюанс – якщо додатком до договору змінили суму оцінки ділянки, то тепер орендар мав би за всі роки користування довнести істотну суму коштів на рахунки ТГ. Але де там, Августович під надійним «Хлібозахистом».
А тепер родзинка на хлібозахисному тортику. Згідно довідки Фонду державного майна України, на підставі якої й мала б визначатися оцінка усіх об’єктів оренди, зокрема, і вищезгаданого, вартість земельної ділянки із числа земель водного фонду з кадастровим номером площею 14,054 га, становить 142 586 859,18 грн (142,5 млн грн!). Тобто, щорічна сума оренди могла б становити, за умови проведення чесного та прозорого аукціону, близько 7 243 412,44 грн. Це орієнтовна вартість об’єкта, адже відповідні фахівці експертних служб могли визначити її з урахуванням корегувальних коефіцієнтів.
Фактично, за 14 років територіальна громада Луки-Мелешківської втратила десятки мільйонів гривень – а сільському голові просто на це начхати. Адже як інакше можна пояснити, що жодних заяв від нього до правоохоронців щодо «Кльового» не надходило.
На цьому нашу оповідь можна було б і завершити, аби не ще один нюанс. Порівняймо кадастрову карту, а саме ділянку, яку «виділено» під «Кльове місце» та реальну базу відпочинку з її новим апендиксом, комплексом «Лєтто». Басейни дещо «вибиваються» з ділянки. Їх, власне, і зводили на місці колишньої автостоянки, яка була вже за офіційними межами «Кльового». Під помідорчики, як кажуть обізнані чиновники.
На сайті сільської ради Луки Мелешківської так і не вдалося знайти жодних рішень сесії щодо договорів про відведення ділянки для будівництва цього «Лєтта». Щобільше, згідно з відомостями кадастрової карти України, яка хоч і закрита, але подекуди доступна, вказана земельна ділянка не передавалась у власність чи користування, а тому є власністю Лука-Мелешківської громади. Можна припустити, що побудова «Лєтта» здійснена самовільно, без відповідної дозвільної документації, шляхом самовільного захоплення земельної ділянки поряд із базою відпочинку «Кльове місце». На земельній ділянці здійснено її розроблення та бетонування, встановлення огорожі, проведення електроживлення, комунікацій водоподачі і водовідведення. А оскільки сусідня земельна ділянка віднесена цілком до водного фонду (кадастровий номер 0520684900:06:002:0095, нагадаємо), то ця ділянка мала б перебувати в межах охоронюваної зони прибережно-захисної смуги.
Щобільше, як ми пам’ятаємо, між 2020 та між 2022 роком договору про оренду землі взагалі не існувало. Тобто, два роки земля використовувалась незрозуміло як. Але це не завадило саме у цей час (як свідчать вищенаведені скріни з гугл-мапи) будувати «Лєтто».
Схоже, розмір шкоди завданий екології та інтересам держави істотний, але остаточний розмір шкоди повинні визначити відповідні фахівці в галузі екологічної безпеки та експертних служб. Але вони з 2006 року не поспішали ділитись своїми висновками. Теж, мабуть, під надійним «Хлібозахистом»?
