Відкриття виставки відбулося просто неба. На якийсь час площу Шевченка заполонили гучні звуки козацьких барабанів і проникливе виконання Гімну України та Гімну Січових Стрільців «Ой у лузі червона калина». Так учасників заходу привітав фольклорний колектив Народного ансамблю танцю «Барвінок». На вшанування пам’яті Захисників усі присутні також схилили голови у хвилині мовчання.
Після чого рушили до зали музею, заповнивши її вщент. Серед перших відвідувачів виставки, присвяченій пам’яті вінничан, які загинули у бою під с. Тернові Поди, їхні рідні, близькі та побратими. Експозиція пропонує ознайомитись із біографіями Героїв, оглянути їх особисті речі: посвідчення, шеврони, елементи військового одягу. Є тут і страшні свідчення війни – уламки снарядів та тубуси від РПГ, гільзи від патронів та ящики від боєприпасів…
Також у виставковій залі відтворили бліндаж. У середині все так, як на передовій: посуд, лавки, буржуйка, горить свічка. На стіні – український прапор. Здається, бійці щойно вийшли на виконання чергового військового завдання.
«Наша механізована рота не було такого дня, коли хтось сидів в тилу, ми всі йшли в бій, але, на жаль, не всі повертались. Я можу за кожного хлопця, фотографії яких у мене за спиною, розповісти багато чого хорошого , позиції на якій він стояв, день, коли його не стало. Кожну дату я пам’ятаю», – каже заступник командира роти з морально-психологічного забезпечення з позивним «Рим».
Відкриття виставки перетворилося на щемливе меморіальне дійство. Бійці дивилися із портретів. Оживали на відеокадрах, які зберігали подеколи їхні останні слова, сказані перед боєм. Митці читали вірші та співали пісень.
Дружина полеглого воїна Ігоря Гудзенко каже, після його смерті створення виставки стало для неї справою життя. Вона прагне передусім, щоб пам’ять про нього та його побратимів, які загинули захищаючи Україну, ніколи не згасала у серцях людей.
«Це мінімум, який ми можемо зробити, щоб залишився слід в історії про наших полеглих Захисників. Це біль, це суцільний біль… Але хочеться робити щось і дійсно допомагати хлопцям, які зараз знаходяться на фронті. Ми від цього нікуди не йдемо, втім ми повинні шанувати подвиг загиблих воїнів і передавати цю шану своїм дітям і наступним поколінням. Щоб відвідувачі виставки – діти та молодь, – бачили, що бувають і ось такі справжні чоловіки», – каже дружина Героя, ініціаторка створення виставки Тетяна Гудзенко.
Створити експозицію допомогли рідні полеглих, а також бійці 11-го окремого мотопіхотного батальйону «Київська Русь».
«Сьогодні нашому музею доводиться працювати над такою важкою темою, але я хочу подякувати вам всім за те, що ви приносите до нашого музею матеріали, речі ваших рідних і близьких, бо ми маємо можливість створювати такі виставки, які в майбутньому стануть постійною експозицією «Музею Мужніх», – зазначила директорка Вінницького обласного краєзнавчого музею Катерина Висоцька, нагадавши, що створення такого музею розпочато у 2020 році за сприяння Вінницької міської ради. Його мали відкрити у 2023 році, проте повномасштабне вторгнення відтермінувало ці плани.
«Тому зараз основна наша місія, наша мета – зібрати матеріали про наших воїнів, щоб в майбутньому, сподіваюсь дуже близькому, відкрити велику експозицію», – додала Катерина Висоцька.
А завідувачка відокремленого підрозділу «Музей Мужніх» Вінницького обласного краєзнавчого музею Олена Гордієнко розповіла, що зараз виставка «України щит» розповідає вже про сотню Захисників та Захисниць, які віддали свої життя в боях за Україну. Зокрема, нещодавно було відкрито персоніфікований розділ, присвячений полку «Азов», а ось тепер – батальйону «Київська Русь» і легендарній 59-й бригаді ім. Якова Гандзюка.
«Це дуже актуальна тема, про яку ми сьогодні не просто маємо говорити, а кричати. Це основа культурно-просвітницької діяльності музею, патріотичного виховання молоді в тому числі, але, мабуть, і всіх шарів суспільства. До Дня захисників і захисниць України ми плануємо реекспозицію цієї виставки. Розглядаємо можливість по-новому її представити та ширше показати», – каже Олена Гордієнко.
Сьогоднішній захід – це розповідь про одну з героїчних сторінок російсько-української війни. Тернові Поди з її початком перетворилося на пекло на землі. Нині село звільнене, але швидше існує як позначка на мапі. Зі сотні мешканців лише п’ятеро змогли повернутися до свої осель, решта – зруйновані вщент. Бої тут точилися з серпня по жовтень 2022 року. Один із найважчих 5-6 вересня. Він виявився останнім для дев’яти вінничан. Бійці стали у лави Небесного Війська поруч зі своїми п’ятьма побратимами. Всі – бійці механізованої роти 11-го окремого мотопіхотного батальйону «Київська Русь» 59-ої окремої мотопіхотної бригади ім. Якова Гандзюка. Їхні імена навічно вписані в славетну історію України.
- Ігор Гудзенко (позивний «Вовк»);
- Олексій Братков (позивний «Брат»);
- Іван Паламарчук (позивний «26-ий»);
- Сергій Супрун (позивний «Замполіт»);
- Сергій Івановський (позивний «Град»);
- Роман Намок;
- Сергій Гаращенко;
- Павло Вахрушев;
- Василь Моргунов (позивний «Док»).
- Андрій Гуменюк (позивний «Рошен»);
- Сергій Небиш (позивний «Небо»);
- Андрій Якубенко (позивний «Ягуар»);
- Микола Черниш (позивний «Богатир»);
- Павло Демков (позивний «Тихий»).
Вічна пам’ять та шана Героям!
