6 листопада Вінницька громада проведе в останню путь 26-річного нацгвардійця Максима Альбертовича Пікульського, позивний «Пікуль». Він загинув 22 жовтня 2026 року поблизу селища Олександрівка Краматорського району Донецької області. Про це повідомила Вінницька міська рада.
Церемонія прощання розпочнеться об 11:00 у Спасо-Преображенському кафедральному соборі, о 12:00 відбудеться у селі Агрономічне на вулиці Молодіжній, 36. Чин поховання заплановано на 13:00 на Алеї Слави Сабарівського кладовища.
Максим народився 27 вересня 2000 року у Вінниці. Здобув базову середню освіту в гімназії №6, а фах автоелектромеханіка опанував у Вінницькому технічному коледжі. Ще студентом працював у магазині будівельних матеріалів, згодом – за спеціальністю на станції техобслуговування до призову на строкову службу.
Повномасштабне вторгнення він зустрів на контрактній службі у 14-й бригаді оперативного призначення імені Івана Богуна Національної гвардії України, відомій як «Червона Калина». На передовій виконував завдання кулеметника, пізніше обіймав посаду діловода відділення кадрової роботи. Його бойовий шлях проліг через Васильків, Гостомель, Бучу, Київ і Макарів, а згодом – через Східний напрямок: Сєвєродонецьк, Бахмут, Лисичанськ і Білогорівку. Побратими цінували Максима за високу професійність, відповідальність і безмежну людяність. У повідомленні міськради зазначено, що найбільшою відзнакою для нього було повне очищення рідної землі від ворога.
Мати Олександра згадує сина як надзвичайно доброго, щирого, порядного й турботливого. За її словами, Максим мав гострий розум, любив пожартувати й був справжнім майстром на всі руки: змалку захоплювався технікою, добре в ній розбирався, але ніколи не цурався роботи – міг і город викосити, і дров нарубати, і ремонт у хаті зробити. Він з величезною повагою ставився до старших, а до матері та нареченої Юлії – з неймовірним трепетом. Пара планувала одружитися наступного літа. Максим мріяв про сім’ю, дітей і мир – день, коли зможе зняти військовий однострій і повезти дружину на море.
