Сьогодні, 10 вересня, Вінниця та Стадниця прощаються з двома добровольцями — Володимиром Реганом й Олександром Олівком. Обидва пішли на фронт добровільно, обом було 50 років; час і місце церемоній різняться.
Володимир Реган із позивним «Дядя Вова» став на захист країни в перші дні повномасштабного вторгнення. Він був водієм-механіком БМП у 9-му окремому мотопіхотному батальйоні 59-ї окремої мотопіхотної бригади імені Якова Гандзюка та отримав медаль «За службу українському народу». Загинув 26 грудня 2024 року у бою поблизу села Нововасилівка Покровського району. Донедавна доля Володимира лишалася невідомою: мати Надія Іванівна вірила, що син живий, і брала участь у вінницьких акціях на підтримку полонених та зниклих безвісти, а про загибель дізналася від побратимів — евакуювати пораненого бійця через наступ російських військ не вдалося. Дружина Наталія згадує: рішення захищати рідну землю він ухвалив миттєво й оббивав пороги військкомату, доки з третьої спроби його не мобілізували.
Народився Володимир Реган 6 березня 1974 року у Стадниці, фах механізатора здобув у Гущинецькому вищому професійному училищі, працював у сільгосппідприємстві та на власній землі, а останнім місцем роботи було ТОВ «Поділля-залізобетон», де він був бульдозеристом. У нього залишилися дружина, дві доньки, мати й брат. Прощання у Стадниці: о 10:00 на вул. Шевченка, 10, о 12:00 у церкві святого Дмитра, поховання о 13:00 на місцевому кладовищі.
Олександр Олівко був пастором вінницької церкви «Світле життя», з 2014 року волонтерив, а з початком масштабної агресії добровольцем долучився до Сил оборони. Перший бойовий досвід — оборона Києва, згодом став снайпером 1-го штурмового батальйону 3-го армійського корпусу з позивним «Капелан» і готував снайперів для свого підрозділу та 60-ї Інгулецької бригади. Його шлях проліг від Київщини до Запорізького, Херсонського та Бахмутського напрямків, а щаблі — від молодшого сержанта до молодшого лейтенанта. Загинув 5 вересня 2026 року на бойовому завданні.
Уродженець Херсона (23 червня 1976 року), Олександр із родиною переїхав до Вінниці, навчався у школі №27, а свідоцтво про базову освіту та фах водія-автослюсаря здобув у Погребищі. Працював менеджером у фірмі «Маріо», згодом відкрив магазин сантехніки «Благо». Із дружиною Іриною виховував чотирьох дітей — трьох доньок і сина; 18-річний син нині добровольцем у ЗСУ. Серед нагород — орден «За мужність» III ступеня, знак «Золотий хрест», медаль «За сприяння обороні Києва» та відзнака «За мужність та відвагу». Прощання о 10:00 у «Домі молитви» на вул. Праведників Світу, 3-А, поховання о 13:00 на Алеї Слави Сабарівського кладовища.
