Колишня ставка Гітлера поблизу Стрижавки вже десятиліттями залишається однією з найбільш загадкових локацій Вінниччини. Нове дослідження Вадима Вітковського «Правда про Вервольф» покликане відокремити історичні факти від численних міфів і легенд, які сформувалися навколо цього об’єкта.
Автор книги – письменник, керівник Видавничого дому «Моя Вінниччина» та дослідник із багаторічним досвідом краєзнавчої роботи. У процесі дослідження він опрацював архівні матеріали спецслужб, а також особисто поспілкувався з німецьким пілотом, який перебував на Вервольфі під час Другої світової війни.
Про походження міфів навколо ставки, маловідомі факти та те, чим реальна історія Вервольфу відрізняється від популярних легенд, Вадим Вітковський розповів в інтерв’ю Туристичному сайту Вінниці.
Довідка: Літературно-художнє видання «Правда про Вервольф» вийде друком у межах міського Конкурсу підтримки книговидання про Вінницю 2026 року та буде презентоване книжковому фестивалі VinBookFest у вересні. Видавець – ФОП Балюк Віктор Борисович.
Про що ваша книжка, і яка роль самої Вінниці у створенні задуму?
У Вінниці є дві локації, які завжди притягуватимуть інтерес людей. Одна з них – колишня ставка «Вервольф». А там, де є таємниці, завжди народжуються міфи, легенди і чутки. Щоб розвіяти ці вигадки й розставити всі крапки над «і», я написав книжку, яка так і називається – «Правда про Вервольф».
Відштовхуючись від назви, які міфи чи стереотипи розвінчує це видання?
Головний міф – що на Вервольфі були підземелля (кілька рівнів з перекриттями, ліфти, секретні бункери…). Насправді ж уся ставка була на поверхні. А три залізобетонні укриття з триметровими стінами німці збудували як перестраховку, на випадок бомбардувань. От і все.
Я – єдиний в Україні письменник і журналіст, якому вдалося особисто поспілкуватися з німецьким пілотом Францом Беренброком. Він отримував нагороду з рук Гітлера й цілий тиждень офіційно перебував із ним на Вервольфі, бачивши все на власні очі.
За радянських часів, працюючи в комітеті державної безпеки, я супроводжував на Вервольф групу німецьких бізнесменів. Серед них був граф Максиміліан фон Корфф-Шмізінг. І коли під час екскурсії я згадав ім’я Беренброка, виявилося, що вони товаришують. Я сказав, що цікаво було б з ним зустрітися. Сказав і забув. Але згодом мені прийшло офіційне запрошення, і я отримав дозвіл на поїздку до Західної Німеччини. Франц Беренброк детально намалював мені схему ставки, де і яка вона була. І тоді я зрозумів: найбільша таємниця Вервольфу – це те, що таємниці немає.
На які ще питання дає відповіді ця книга?
На всі, що є, і які можуть виникнути. Тут буде розказано про те, хто, крім Гітлера, приїжджав на «Вервольф». Буде розказана надзвичайно цікава історія про пошук культурних цінностей: картини Строцці, Рафаеля, Гої, Веласкеса… – це конкретний міф. Про замахи на Гітлера. Про те, чи є на «Вервольфі» радіація, чи немає. Будуть подані інженерні викладки, які друкували в журналі «Техніка молоді» у 89-му році, що доводять: нереально було б підняти мільйони кубометрів землі та залити мільйони кубометрів бетону, адже ставка була побудована всього за чотири місяці.
У книжці все буде розказано детально – так, як було насправді.
Це не перша ваша книжка про Вервольф. Що стало головним імпульсом до її написання?
До мене прийшло усвідомлення, як показати увесь масштаб. Тому що у першій книжці, яка вийшла у 1991 році, було конкретно – Вервольф і Гітлер на Вервольфі. Я її написав, маючи доступ до деяких документів завдяки тодішньому начальнику управління КДБ Євгенію Давиденку.
У 1984-му, прийшовши на службу з обласної газети, я працював оперативником. І тоді з Москви на три дні прислали архівну справу на начальника особистої охорони Гітлера Ганса Раттенгубера. Його допитували після взяття в полон, і в двох грубих томах збереглися, зокрема, його спогади про Вервольф. Згодом, прочитавши книжку Івана Безуглого «Таємниці Вервольфа» 1962 року, я побачив, що інформація, відома на той час, не збігається з тим, що я конспектував зі свідчень Раттенгубера. Так почав писати «Капкан на перевертня».
У цій книжці, «Правда про Вервольф», я вирішив показати увесь масштаб, розповісти повну картину. Та й нового матеріалу скільки додалося: недоступні раніше широкому загалу документи, живі свідчення, інформація із закордонних джерел…
Як ви бачите цільову аудиторію цього видання?
Книжка буде цікавою всім, хто прагне знати справжню історію, а не міфи. Також я переконаний: якщо підняти висвітлення Вервольфу на якісно новий рівень – з реальними фактами і деталями, – інтерес туристів до цього об’єкта зросте в рази.
Джерело – новини ВМР
