Аншлаг у залі, знайомі з дитинства обличчя, поруч — молодші й старші вихованці, щира вдячність педагогам і благодійна мета — так у Вінниці відзначили 42-річчя Народного ансамблю танцю «Барвінок». Для міста це ще одна нагода згадати шлях колективу, який із амбітної ідеї перетворився на один із провідних мистецьких центрів громади та країни.
Ансамбль «Барвінок» створили у 1984 році. Його засновник і незмінний художній керівник – Петро Бойко, Народний артист України, Заслужений діяч мистецтв України. А з 1996 року на основі ансамблю працює Вінницький міський центр художньо-хореографічної освіти дітей та юнацтва «Барвінок».
За 42 роки колектив виступав більш ніж у 30 країнах світу, здобував гран-прі престижних конкурсів і фестивалів, виховав сотні випускників і став для Вінниці знаною мистецькою школою. Для багатьох містян «Барвінок» – це тепла частинка особистої пам’яті: перший вихід на сцену, перша велика поїздка, перші хвилювання за кулісами і перша віра у власні сили.
Під час концерту директорка департаменту освіти Вінницької міської ради Оксана Яценко наголосила, що «Барвінок» давно став гордістю Вінниці й України.
«“Барвінок” – це сотні випускників, десятки країн, повні зали і щира вдячність нашим українським дітям, які несуть у світ рідну культуру. Дякую Петрові Бойку і всьому колективу за душу, знання, любов до Вінниці й України, які ви щедро вкладаєте у дітей. Тут зростають талановиті, світлі, небайдужі юнаки і дівчата, справжні патріоти. Особливо цінно, що вихованці “Барвінку” від початку повномасштабної війни долучаються до благодійних акцій на підтримку Сил оборони. Вітаю колектив із 30 – річчям і бажаю нових творчих здобутків, щедрих оплесків і снаги на многії літа», — звернулася директорка департаменту освіти Оксана Яценко.
Його історія починалася з великого наміру – створити у Вінниці український мистецький простір для дітей, де плекають танець, музику, пісню, традицію і любов до рідного. У перші роки все доводилося вибудовувати крок за кроком: збирати дітей, гуртувати педагогів, вирощувати власну школу, яка згодом стала знаною далеко за межами України.
Окремою сторінкою став 1996 рік, коли на базі ансамблю створили міський центр художньо-хореографічної освіти дітей та юнацтва. На той час «Барвінок» уже мав добре ім’я, однак новий етап починався в непростих умовах.
«На той момент ансамблю вже було 12 років, нас знали далеко за межами України, але працювати довелося у зовсім непристосованому приміщенні, яке потребувало великої праці й турботи. Той час був непростим: багато чого трималося на ентузіазмі, на підтримці батьків, дітей і педагогів. Перший суботник у центрі відбувся в останню суботу серпня, і впродовж цілого року майже щовихідних тут працювали десятки батьків. Це була справжня толока – з ранку до вечора, з важкою працею, спільним обідом, спільною вірою в те, що цей центр має жити. Ми щиро вдячні за підтримку усім, хто ці роки був поряд з нами і обіцяємо й надалі працювати так, щоб Вінниця могла нами пишатися», – розповів Петро Бойко.
У цій історії вже кілька поколінь вихованців. За роки «Барвінок» виростив тих, хто колись приходив сюди малечею, вчився чути музику, тримати поставу, відчувати сцену, а нині сам веде дітей до першого виступу. У цьому – жива тяглість колективу, його школа і його сила.
Сьогодні у «Барвінку» дітей навчають і ті, хто колись сам прийшов сюди зовсім малим. Одна з них Тетяна Музика. Для керівниці хореографічного гуртка ансамблю – це частина власної історії, що почалася ще в дитинстві.
«Найцінніша мить для мене як педагогині – коли дитина, яка ще вчора соромилася або не могла запам’ятати рух, виходить на сцену, і в її очах з’являються радість і впевненість. Коли бачу, що діти живуть танцем, щиро стараються втілити все, над чим ми разом працювали, коли впізнаю свою працю в їхніх рухах – це для мене найвища нагорода. Перший мій спогад про «Барвінок» – день, коли я шестирічною побувала на концерті ансамблю. Мене вразило все: костюми, діти на сцені, сама атмосфера. Тоді не полишала думка: невже і я колись так зможу? Я побачила не просто танцівників, а велику, злагоджену працю цілого колективу. Музика, строї, сюжет вистави – усе зачаровувало й кликало за собою», – зізнається Тетяна.
Давно знана і важлива частина життя лля «Барвінку» – благодійність. Із 2014 року ансамбль підтримує українських захисників, збирає кошти на концертах, передає допомогу військовим, шпиталям і людям, які постраждали від війни. Від початку повномасштабного вторгнення ця праця стала ще відчутнішою.
У цих трьох вечорах було багато світлого: вдячність за пройдений шлях, шана до витоків, любов до рідної культури і щире прагнення підтримати тих, кому нині найтяжче. Саме таким «Барвінок» знають і люблять у Вінниці – дбайливим до традиції, щедрим на талант, вірним своїй школі й дітям.
Джерело – новини ВМР
