16 лютого стало днем невимовного болю для Вінниці. Місто схиляє голови в скорботі, проводжаючи в останню путь трьох воїнів, які загинули, обороняючи Україну від російської агресії.
З дитинства мріяв стати воїном – майор Дмитро Шинаєв
Був серед тих, хто не здався на милість ворога в Криму, вижив в Іловайському котлі, пройшов шлях від солдата до майора, брав участь у боях на Ізюмському, Лиманському, Вовчанському, Сумському, Покровському, Авдіївському, Бахмутському напрямках… Це все про Дмитра Шинаєва. З перших днів повномасштабного російського вторгнення він служив у розвідці, виконував військові завдання у складі Східного регіонального управління Державної прикордонної служби України. Загинув воїн 11 лютого поблизу міста Краматорськ Донецької області. Йому навічно залишилося 33 роки.
За вагомі службові досягнення та відданість Батьківщині Дмитра було нагороджено, зокрема відзнакою Президента України «За участь в Антитерористичній операції» відомчими грамотами та нагрудними знаками ДПСУ, медаллю «За оборону Авдіївки».
Народився Дмитро Шинаєв 29 травня 1992 року у селі Городківка Крижопільського району. Після школи закінчив Могилів-Подільський медичний фаховий коледж. Проте, дитяча мрія стати військовим взяла гору, тож невдовзі він уже мав за плечима службу в армії та навчання в Національній академії прикордонної служби України імені Богдана Хмельницького, де опанував фах розвідника.
«Дмитро з 2014 року та останнього свого подиху був на війні. Пам’ятаю, коли йшов захищати Маріуполь, він сказав, що прийшов його час показати, що держава недаремно готувала його до війни, – розповідає дружина Небесного Воїна Наталія. – Чоловік був ладен на все, щоб допомогти країні вистояти та перемогти. Він зазнав поранення, переніс багато контузій, але ніщо не могло змусити його зупинитись…»
Окрім дружини, у Дмитра залишились 8-літній син, батьки, брат і сестра…
Церемонія прощання з майором Дмитром Шинаєвим розпочнеться о 9:30 у приміщенні «Реквієм холу» за адресою: вул. Академіка Янгеля, 4 та об 11:30 – у стінах Спасо-Преображенського кафедрального собору.
Чин поховання воїна відбудеться о 13:00 на Алеї Слави Сабарівського кладовища.
Таких людей одиниці – майор Микола Ільчук
Микола Ільчук (позивний «ФЛЕШ») свій військовий шлях розпочав у званні сержанта поліції в підрозділах ГУ НП Вінниччини. З 2019 року виїздив на ротації в гарячі точки АТО/ ООС, зокрема у складі спецпідрозділу «КОРД». А у 2024 році продовжив службу на офіцерських посадах у Центрі спеціальних операцій «А» СБУ в УСБУ у Вінницькій області. Брав активну участь у відсічі збройної агресії та стримуванні ворога на Сумському, Донецькому, Харківському та Запорізькому напрямках. Свій останній бій прийняв 13 лютого поблизу села Барвінкове Запорізької області. Життя воїна обірвалося в 35 років. Наказом командування йому було присвоєно чергове військове звання – майор (посмертно).
Побратими, як один, наголошують, що Микола Ільчук був надійним, вмотивованим і дисциплінованим воїном. Згадують: «У ньому не було фальші. Завжди підтримає, завжди підставить плече. Якщо сказав — зробить. Якщо пообіцяв — виконає. Таких людей одиниці. А його борщ, то взагалі окрема історія. Смачніший важко було знайти. У цих простих речах теж відчувалася його турбота і тепло…»
Микола Ільчук народився 10 листопада 1990 року в селі Славна Липовецького району. Після школи здобув вищу освіту у Вінницькому державному педагогічному університеті імені М. Коцюбинського за спеціальністю фізичне виховання та спорт. Строкову військову службу проходив в Окремому полку Президента України, а потому закінчив Вище професійне училище Департаменту поліції охорони.
«Він усього в житті досягав сам – своєю наполегливою працею. Займався бігом, бойовими та силовими видами спорту. Опанував вибухотехнічну справу, вмів управляти дронами різних модефікацій, був інструктором з власної безпеки, закінчив курси тілоохоронців тощо, – зазначає наречена Небесного Воїна. – Втім, усе це тьмяніє у порівнянні з його чоловічою силою та величчю духу. Микола пішов боронити країну, бо інакше вчинити просто не міг. Я дуже пишалася ним і завжди про це говорила йому під час наших, на жаль, таких коротких телефонних розмов… Ми мріяли невдовзі побратись і про велику сім’ю, в якій завжди лунав би дитячій сміх…»
Серед найрідніших у Миколи залишилися батьки та молодший брат.
Поховають воїна на Алеї Слави Сабарівського кладовища.
Завжди доводив справу до кінця – Дмитро Орленко
Дмитро Орленко став на захист рідної землі торік. Був молодшим сержантом, воював у лавах 156-ї окремої механізованої бригади Сухопутних військ України на Північно-східному напрямку бойових дій. Загинув воїн 7 лютого в районі села Храпівщина Сумської області. Його життя обірвалося у 44 роки – за тиждень до Дня народження.
Матір залишилась без сина, сестра – без брата…
Дмитро Орленко з’явився на світ 14 лютого 1981 року у Вінниці. З дитинства був доброзичливим і старанним, залюбки брався за чоловічу роботу. Після закінчення загальноосвітньої середньої школи №19 пішов працювати у будівельну сферу.
«Дмитро по вінця віддавався роботі, не залишаючи часу на розваги. Його наполегливість і цілеспрямованість – вражали. Він нічого не залишав на півдорозі, завжди доводив справу до кінця… Був найкращим сином і найвідданішим братом», – говорить мати Небесного Воїна Лариса.
Церемонія прощання з Дмитром Орленком розпочнеться о 14:00 за адресою: вул. Генерала Арабея,1 (Vip-зала №1, міська ритуальна служба).
Поховають воїна о 15:00 на Алеї Слави Сабарівського кладовища.
Висловлюємо співчуття рідним та близьким. Вічна пам’ять і шана полеглим Захисникам України!
Джерело – новини ВМР
