Вони не шукали нагород і визнання — лише гідно виконували свій військовий обов’язок. Сьогодні Вінниця прощається з відданими синами України — Олександром Андрейчуком та Ярославом Мельницьким.
Без вагань став на захист Батьківщини – Олександр Андрейчук
Олександр Андрейчук приєднався до Збройних Сил України торік. Воював у складі 3-ї прикордонної комендатури швидкого реагування ДПСУ. Виконував бойові завдання на посаді навідника міномета відділення вогневої підтримки. Загинув воїн 3 грудня 2025 року поблизу села Карпівка Донецької області. Йому було 57 років.
«Повномасштабне російське вторгнення Олександр сприйняв, як особистий виклик і був готовий будь-якої миті стати на захист України. Коли прийшов його час, він без вагань зібрався та пішов визволяти рідну землю», – розповідає сестра загиблого воїна Анна.
Народився Олександр Андрейчук у Вінниці 16 березня 1968 року. Після закінчення загальноосвітньої середньої школи №29 опанував спеціальність електрика у Вінницькому професійно-технічному училищі №4. Відслужив 3 роки у морському флоті, працював у будівельній сфері.
«А за кілька років до мобілізації, Олександр повністю присвятив себе догляду за нашою матір’ю. Робив усе, щоб скрасити та продовжити їй життя. Найбільше хвилювався за неньку й коли перебував у війську. Вона ж чекала і молилася за його швидке повернення. Олександр загинув невдовзі після її смерті, так і не дізнавшись про це, – каже сестра Небесного Воїна. – Брат залишив по собі добру пам’ять, яка житиме вічно у серцях людей…»
Церемонія прощання з Олександром Андрейчуком розпочнеться о 12:00 у стінах Спасо-Преображенського кафедрального собору.
Чин поховання воїна відбудеться о 13:00 на Алеї Слави Сабарівського кладовища.
Мав міцний характер та непереборну силу волі – Ярослав Мельницький
Ярослав Мельницький добровольцем став до військового строю на початку повномасштабного російського вторгнення. Воював у складі 21-ї окремої механізованої бригади. Був стрільцем, брав участь у запеклих боях на Харківщині та Донеччині, а згодом виконував військові завдання на Курському напрямку, що, на жаль, виявився для нього останнім. Після бою 14 грудня 2024 року рідні отримали сповіщення, що Ярослав зник безвісти. Майже рік вони очікували та сподівалися. Проте нещодавно підтвердилося найстрашніше. Життя воїна обірвалося у 33 роки.
За сумлінне несення служби Ярослава Мельницького було нагороджено відзнакою Президента України «За оборону України» та грамотою командування військової частини. Втім найвищою винагородою для себе, він вважав звільнення Батьківщини від ворога, розповідає брат загиблого воїна Богдан: «Потужний, впертий, міцний характером і волею – таким був Ярослав. У справі захисту держави, він не дозволяв собі бодай найменшої слабкості. Був справжнім воїном – взірцем високої честі та непереборної сили духу».
Ярослав народився 21 березня 1991 року у Вінниці. Навчався у загальноосвітній середній школі №27, після закінчення якої здобув професію у Вінницькому національному технічному університеті на факультеті машинобудування та транспорту. Працював на станції технічного обслуговування автомобілів. Мав щасливий шлюб, в якому разом із коханою мріяв про дітей.
«Вимріяні Ярославом двійнятка – син і донечка – народились наступного дня після його загибелі. На жаль, він так і не встиг потримати їх на своїх мужніх руках…» – із глибоким сумом каже брат полеглого Героя.
Церемонія прощання з Ярославом Мельницьким розпочнеться о 12:00 за адресою: вул. Генерала Григоренка, 39 та о 13:00 – у Спасо-Преображенському кафедральному соборі.
Поховають воїна о 14:00 на Алеї Слави Сабарівського кладовища.
Висловлюємо співчуття рідним та близьким. Вічна пам’ять і шана полеглим Захисникам України!
Джерело – новини ВМР
