Поки школярі насолоджуються канікулами, їхні директори повернулися за парти. У ліцеї №18 зібралися 40 освітян із ручками, аркушами та гарним настроєм, аби разом із мільйонами українців у всьому світі написати Радіодиктант національної єдності. Цей захід став нагодою відчути силу українського слова, перевірити власну грамотність і ще раз утвердити: мова об’єднує нас.
Уважно слухали диктора, ловили інтонації, ставили розділові знаки на слух – директори шкіл стали учасниками мовного марафону. Грамотність починається з любові до рідного слова, а мова надихає і нагадує, ким ми є. До Дня української писемності та мови керівники вінницьких закладів освіти долучилися до Всеукраїнського радіодиктанту національної єдності, щоб відчути спільний ритм українського слова і його силу, яка єднає всіх.
«“Треба жити” – назва цьогорічного диктанту. І ці слова сьогодні звучать особливо щиро, як віддзеркалення нашої спільної віри й стійкості. А ще ми перевіряємо свою грамотність, бо правопис змінився, а директори – це ті люди, які мають бути обізнаними, грамотними й показувати приклад усім учасникам освітнього процесу», – зазначає директорка департаменту освіти ВМР Оксана Яценко.
Цьогоріч диктант у Вінниці мав іще одну особливість. Замість того, щоб писати кожен у своєму кабінеті, директори шкіл зібралися разом у ліцеї №18. Це перетворило звичайний диктант на справжній день згуртованості освітян.
«Цей захід про культуру, традиції, про нашу спільну історію. Це об’єднувальний момент, який має і навчальну, і патріотичну, і мистецьку складову. Мені дуже приємно, що саме тут зібралися освітяни. Це можливість не лише долучитися до всеукраїнського мовного марафону, а й поспілкуватися, поділитися досвідом, позитивом і просто людським теплом», – розповідає директорка ліцею №18 Катерина Поджаренко.
Ті, хто долучається до диктанту щороку, кажуть: ця традиція давно переросла у щось більше, ніж перевірку правопису. Це відчуття спільності, коли мільйони людей у різних куточках світу одночасно пишуть одне й те саме речення.
«Пишуть і мої діти, і чоловік. Це для мене такий ритуал. Я відчуваю себе частинкою великої справи, яку роблять усі, хто цінує й береже нашу солов’їну», – ділиться директорка ліцею №8 Наталя Підлісна, яка пише диктант уже вп’яте.
«Відтоді, як започаткували Радіодиктант національної єдності, щороку беру участь. Це важливо, адже ми українці, таким чином демонструємо свою ідентичність. Мова – це код нації. А цьогорічний диктант особливо символічний: він про життя українців у час війни, про стійкість і віру. Про те, що ми будемо жити», – додає директор ліцею №35 Микола Биць.
Цей день став для вінницьких освітян нагадуванням: мова – це наша спільна пам’ять, наша культура і наш голос, який звучить у кожному українському серці.
Джерело – новини ВМР
