Олександр Краснюк народився у Вінниці 2 липня 1982 року. По закінченні 27-ї школи опанував професію автослюсаря. Працював водієм-далекобійником, обколесив із вантажами всю Україну, знав кожен її куточок. Був водієм і на війні. З 2024 року виконував бойові завдання у складі мінометного взводу батальйону оперативного призначення 14-ї бригади НГУ імені Івана Богуна «Червона Калина». Доставляв провізію та поповнення, вивозив поранених. Життя воїна обірвалося 17 серпня поблизу села Новознаменівка Краматорського району Донецької області. Йому було 43 роки.
Рідні кажуть, що від командира відділення бригади чули про Олександра лише позитивні відгуки. Він був вправним водієм, брався за найскладніші доручення та сумлінно їх виконував. А на дозвіллі любив почастувати побратимів смачними стравами, власного приготування…
Разом із дружиною Олександр виховував двох дітей: 8-річну Соломію та 5-літнього Дем’яна. Мав також сина від першого шлюбу – Артемові зараз 19 років.
«За два тижні Олександр мав приїхати до Вінниці у відпустку. Ми буквально рахували години, планували разом відзначити Мереживне весілля, а також День народження меншого сина. Втім, доля розпорядилася інакше… – розповідає дружина Небесного Воїна Оксана. – Він був люблячим чоловіком, батьком, сином, братом, найкращим другом. А ще справжнім патріотом України. Попри обмежену придатність до військової служби, Олександр, не вагаючись став на захист рідної землі й робив це як справжній чоловік – сміливо та жертовно».
Церемонія прощання з Олександром Краснюком відбудеться о 9:30 – за адресою: вул. Батозька, 12 («Реквієм», колонна зала) та об 11:20 – за адресою: пров. В. Кричевського, 11.
Поховають воїна на Алеї Слави Сабарівського кладовища. Початок о 12:00.
Олександр Ніколюк народився 30 квітня 1970 року. Навчався у 10-й загальноосвітній школі та у Вінницькому медичному коледжі імені акад. Д. К. Заболотного. Більшу частину свого життя працював медбратом в обласній психоневрологічній лікарні імені акад. О. І. Ющенка.
До лав Збройних сил України Олександр вперше долучився у 2015 році – брав участь у бойових діях у зоні АТО/ООС. І на початку повномасштабного російського вторгнення знову став на захист України. У складі військ Протиповітряної оборони закривав небо над Вінниччиною. Мав численні відзнаки від командування частини, серед яких медаль за збиття шахеда. Пізніше був відряджений до 59-ї окремої штурмової бригади імені Якова Гандзюка. Виконував військові завдання на донецькому напрямку. Життя воїна обірвалося торік 23 березня у бою поблизу села Первомайське Покровського району Донецької області. Йому навічно залишилося 53 роки.
Син оборонця Владислав, згадує про батька як про надзвичайно вольову людину, його поважали за вміння приймати рішення та не відступати від намічених цілей та своїх переконань.
«Батько ніколи не йшов на компроміси з совістю. Був наполегливим, щирим, добрим. Десятиліттями опікувався своєю матір’ю, яка через хворобу не полишала дім. Залюбки допомагав усім, хто потребував підтримки, – додає Владислав. – Його руки не знали втоми, найкращим відпочинком для нього було поратися на дачі, де виростив сад, займався бджільництвом та городництвом. Своєю продукцією радо ділився з близькими, сусідами та друзями…»
Церемонія прощання з Олександром Ніколюком відбудеться сьогодні об 11:00 – у стінах Спасо-Преображенського кафедрального собору та о 12:00 – за адресою: просп. Космонавтів, 58/59.
Поховають воїна о 13:00 на Алеї Слави Сабарівського кладовища.
Вадим Москальчук народився у Вінниці 25 серпня 1991 року. Після закінчення 31-ї школи вивчився на столяра у Вищому професійному училищі №7. Працював на фабриці «Володарка», у компанії «Торгтехніка» та в одному із закладів торгівлі.
Торік восени Вадим був мобілізований на військову службу. Боронив Україну у складі 56-ї окремої мотопіхотної Маріупольської бригади. Загинув 2 серпня поблизу села Майське Краматорського району Донецької області. Воїну було 33 роки. Вдома на нього чекала мати, близькі та друзі.
Вадим Москальчук був єдиною дитиною у сім’ї. Де б не працював, прагнув стати найкращим у своїй справі. Його любили та цінували колеги за наполегливість та відповідальність.
«Він мріяв жити у вільній та незалежній Україні – без війни та страждань. Звичайно прагнув знайти справжнє кохання та створити велику дружню сім’ю. Був добрим та завжди чемним до ближніх, – розповідає мати полеглого воїна Людмила Іванівна. – Завжди, без вагань, йшов туди, де потребували його допомоги. Вмів підтримати, вислухати, дати слушну пораду… Немає слів, які б могли загоїти біль нашої втрати. Війна забирає найкращих…»
Церемонія прощання з Вадимом Москальчуком розпочнеться о 9:00 за адресою: вул. Кармелюка, 18.
Чин поховання воїна відбудеться об 11:00 на кладовищі у селі Берлядка Могилів-Подільського району – батьківщині матері.
Співчуття рідним та близьким. Вічна пам’ять полеглим Захисникам України!
Джерело – новини ВМР
