Олег Басараб та Валерій Присяжнюк воювали з ворогом від початку повномасштабного російського вторгнення та загинули на Донецькому напрямку. Сьогодні Вінниця прощається з Героями.
Олег Басараб добровольцем долучився до захисту Батьківщини на початку лютого 2022 року, уклавши контракт зі Збройними силами України. З перших днів повномасштабного російського вторгнення воював у лавах 35-ї окремої бригади морської піхоти імені контрадмірала Михайла Остроградського. Як старший матрос, артилерист одного з розрахунків, чинив спротив ворожій агресії на Херсонському, Миколаївському, Донецькому напрямках. За героїзм та успішне виконання бойових завдань був нагороджений нагрудним знаком Головнокомандувача ЗСУ «Золотий хрест», відзнакою Президента України «За оборону України», бригадними медалями та грамотами. А ще за сміливість, стійкість та мужність, проявлених, зокрема під час вдалих контрнаступальних дій на Херсонщині отримав право носити берет кольору морської хвилі – ознаки приналежності до військової еліти. Загинув Олег у бою 12 квітня поблизу села Горіхове Покровського району. Йому навічно залишився 31 рік.
«Ані численні контузії та важке осколкове поранення голови, яке отримав у бою 2023 року, ані пропозиція перейти до командного складу артилерійського розрахунку – не могли змусити Олега залишити бойові позиції. Він нізащо не погоджувався піти від своїх хлопців та, щоб не сталося, завжди йшов попереду. Здаватися чи відступати було не для нього, його коронна фраза: “Буду приймати бій”», – розповідає дружина полеглого воїна Ганна.
Народився Олег Басараб 31 березня 1994 року у передмісті Маріуполя. Був у сім’ї єдиною дитиною. Після школи опанував морську справу у місцевому училищі. Працював на одному з найбільших металургійних комбінатів краю. Втім, із загостренням безпекової ситуації, вирішив стати на захист Батьківщини. Під час чергової відпустки, його життя із Вінницею тісніше пов’язало кохання. Тут зустрів свою другу половинку, з якою побрався торік.
«У Маріуполі вороги знищили все, що було нажите Олегом важкою працею. Тому він усе більше схилявся до того, щоб після Перемоги залишитися жити у нашій громаді. До того ж тут уже мешкали його двоюрідні та троюрідні брати та сестри. Неподалік мріяв облаштувати власну хатинку, подібну до тієї, що мав раніше, насадити багато дерев, а поміж них почепити гойдалку для майбутніх дітлахів…» – ділиться жінка.
Церемонія прощання з Олегом Басарабом відбудеться сьогодні об 11:30 – за адресою: вул. А. Медвідь, 2 та о 13:00 – у стінах Спасо-Преображенського кафедрального собору.
Поховають воїна о 14:00 на Алеї Слави Сабарівського кладовища.
Валерій Присяжнюк мобілізувався до війська влітку 2022 року. Боронив країну від ворога на посаді водія-кулеметника у складі 5-ї окремої танкової бригади. За словами побратимів, був героїчною людиною, без вагань брався за виконання найважчих завдань. Свій останній бій воїн прийняв 11 квітня поблизу села Олексіївка Волноваського району Донецької області. Йому було 57 років.
«Як розповіли побратими, під час того бою Валерій став за кулемет на своєму “Козаку” та прикривав відхід групи. Завдяки його сміливості живими залишилися всі, окрім нього. Ворог відстежив вогневу точку та уразив її з безпілотника. Внаслідок осколкового поранення Валерій загинув на місці …», – розповіла дружина полеглого воїна Наталя.
Народився Валерій Присяжнюк у Вінниці 24 березня 1968 року. По закінченні школи здобув професійну освіту у м’ясо-молочному технікумі, а згодом опанував спеціальність «Автомобілі та автомобільне господарство» у Вінницькому національному технічному університеті (тоді ще Вінницький політехнічний інститут). Тривалий час працював викладачем автошколи, створеній у цьому закладі. Разом із дружиною Валерій викохав донечку та дочекався первістка-онука.
«Він виховав не одне покоління водіїв, був залюблений в автомобільну справу, – каже зять загиблого воїна Юрій. – Його надзвичайно поважали колеги та цінували друзі, яких мав чимало. Був веселим, життєрадісним, компанійським, а ще великим патріотом та мужнім воїном …»
Церемонія прощання з Валерієм Присяжнюком відбудеться о 12:30 – за адресою: Батозька, 12 («Реквієм», колонна зала №2) та о 14:00 – у стінах Спасо-Преображенського кафедрального собору.
Поховають воїна о 15:00 на Алеї Слави Сабарівського кладовища.
Щирі співчуття рідним та близьким. Вічна пам’ять та слава Героям!
Джерело – новини ВМР
