Данілу 6 років. Понад два – він живе у Вінниці. В обласний центр родина переїхала у квітні 2022 року з Покровського району Донецької області. Цьогоріч у Вінниці хлопчик має піти до першого класу.
Як розповідає мама маленького переселенця Ганна Бєгєй, повертатися додому родина поки не планує, адже лінія фронту проходить дуже близько.
“ У Вінниці ми фактично починаємо нове життя, син ходить до садочка, на гуртки, зараз готуємось до школи!”, – каже Ганна.
10 липня Даніл разом з іншими дітьми взяв участь в арт-терапевтичному заході, організованому на базі КУ “Інклюзивно-ресурсний центр №2 Вінницької міської ради” в рамках проекту “Соціальна інтеграція родин ВПО, що виховують дітей з інвалідністю у Вінницькій громаді”.
“Власне, серед учасників проєкту є діти як з відповідним статусом так, і без, ми не ділимо дітей, а намагаємось надати допомогу усім хто її потребує. Спочатку проект був розрахований на 12 родин, фактично було охоплено вдвічі більше, – розповідає керівниця КУ “ІРЦ №2 ВМР” Алла Очеретна.
За її словами такі заняття в центрі стартували з лютого цього року. Даний проект реалізується за фінансової підтримки фінського благодійного фонду Абіліс, спільно з департаментом освіти та ГО “Інтегрована майстерня особистісного розвитку “КРІСП”.
Основною метою проекту є покращення психологічного стану та соціальної інтеграції родин дітей з інвалідністю з числа ВПО Вінницької громади, шляхом надання комплексної психологічної підтримки. Крім того, в межах проекту, який уже добігає до завершення, діти з батьками мали змогу відвідувати клуб психологічної підтримки «Разом», долучитися до триденного табору для родин ВПО на базі відпочинку “Садиба Берізка”, і звісно брали участь в арт-терапевтичних заняттях.
“На таких заняттях ми виготовляємо різні поробки або малюємо, це добре розвиває дрібну моторику рук та дає можливість відволіктися від певних негараздів, виразити себе творчо та отримати нові знання та позитивні емоції”, – каже практикуючий психолог центру Маргарита Кусташ.
“Я дуже тішуся, що наша команда загалом займає досить активну позицію. І коли була можливість взяти участь у фінському проєкті, ми з радістю долучились до нього. Я, як психолог, працював з різними напрямками: це психологічна допомога і батьками, і дітям, їх супровід. Важливо розуміти, що психіка дітей сприймає реалії та те, що відбувається очима своїх батьків. Нам пощастило в тому відношенні, що у нас в проекті було дуже багато батьків, які реально були зацікавлені у співпраці та йшли на зустріч. Тому ми отримали і відповідні результати. Ми з батьками стали навіть друзями, і продовжуємо з ними співпрацювати, навіть попри те, що не усі з них беруть участь в проекті з тих чи інших причин. Наприклад, в нас є родина, яка повернулась до Харкова, але ми продовжуємо з ними працювати”, – ділиться освітній технолог і психолог, фахівець Інклюзивного-ресурсного центру Геннадій Чепурний.
Загалом в проекті взяли участь діти від 5 до 15 років з різних куточків України, зокрема, з Херсонської, Харківської та Донецької областей.
Як розповідає Геннадій Чепурний в ході роботи з дітьми працювали комплексно в різних напрямках, аби діти, потрапивши в нове середовище змогли краще адаптуватися в ньому, краще соціалізувалися та навчилися справлятися з конфліктними ситуаціями.
“На жаль, сьогодні конфліктність в суспільстві досить на високому рівні, наша задача – допомогти дітям розібратися як поводитися в тій чи іншій ситуації”, – каже психолог. – Наші методики дозволяють легко засвоїти матеріал в ігровій формі. Та ж арттерапія та подібні речі, вони не тільки знімають тривожність, а й мають інші позитивні ефекти з психологічного погляду.”
“Такі заходи – це також спілкування, пізнання чогось нового, зрештою попри все у дитини має бути дитинство. В нас дитина дуже важко пережила переїзд, після підвалів та бомбардувань, ми звертались до психолога. Сьогодні, завдяки таким заняттям ми адаптувалися, дитина повністю в соціумі і уже не боїться”, – каже Ганна Бєгєй.
Джерело: ВМР
