Принцип “рівний – рівному” стоїть в основі діяльності помічників ветеранів, які є фахівцями, що самі мають воєнний досвід або є членами військових родин. Михайло Кузнецов, полковник з 29-річним військовим стажем і учасник операцій на сході країни, очолює відділ “Сервісний офіс у справах ветеранів”.
Пан Михайло розпочав роботу у підрозділі завдяки своїй дружині. Вона у 2017 році працювала медиком анестезіологічного відділення мобільного госпіталю в зоні АТО/ООС. Дружина побачила оголошення про проєкт «Помічник ветерана» і запропонувала Михайлу взяти участь. Чоловік подався на конкурс, а згодом пройшов співбесіду і профільне навчання. З жовтня 2023 року працював фахівцем із супроводу ветеранів, консультував Захисників і Захисниць, їхні сім’ї у Прозорому офісі. А згодом обійняв посаду очільника відповідного підрозділу.
«Проєктом я задоволений. Багато хлопців та дівчат вдячні за те, що помічники ветеранів завжди підтримають і зрозуміло роз’яснять проблемні питання. Навіть така консультативна допомога для них має велике значення. Самі військові багато чого не знають. Наприклад, нещодавно до нас звернувся військовий, який втратив кінцівку на війні, проте не отримує пільг і працює далекобійником. Помічники ветеранів допомогли чоловіку стати на квартирний облік, отримати пільги та компенсації. Міська рада Вінниці дуже багато робить для того, щоб інститут помічника ветерана процвітав. Надалі ще більше військових повертатимуться з фронту, особливо після нашої Перемоги. І тоді помічники ветеранів, яких, сподіваюсь, ставатиме більше, будуть допомагати Захисникам повертатись до цивільного життя», – розповідає очільник «Сервісного офісу у справах ветеранів».
Початок довгого військового шляху
Михайло Кузнецов – уродженець міста Охтирка Сумської області. У 1989 році вступив до Васильківського авіаційно-технічного училища за фахом техніка-механіка літаків та авіаційних двигунів.
«Рішення стати військовим прийшло само собою. В Охтирці на той момент було багато військових частин, у тому числі два ракетні полки стратегічного призначення, авіаційний полк та інші. До того ж багато родичів були на службі. На той момент професія була дуже престижна. А ще приваблювала мене, тоді ще зовсім юнака, красива синя парадна льотна форма», – згадує Михайло Кузнецов.
Після закінчення навчання працював техніком літака. Слідкував за справністю двигуна та безпосередньо готував літак до вильоту. «Гул двигуна, запах спаленого гасу – це відчуття, які неможливо забути», – ділиться враженнями військовий.
Людяність і почуття обов’язку
У 1999 році переїхав до Харкова. Став заступником начальника курсу тогочасного Харківського інституту льотчиків, відповідав за морально-психологічний стан курсантів та військову дисципліну.
«Чесність, справедливість і людяність. Ось ці три головні якості, які хотів і намагався прищепити курсантам. Коли професіоналізм поєднується з людяністю, з”являється почуття обов”язку. І з розбишак-курсантів виходять гарні командири», – розповідає про свою роботу Михайло Кузнецов.
Потім став начальником Будинку офіцерів у Харкові, а після реформування – начальником клубу Харківського інституту Військово-Повітряних Сил. Загалом Михайло Кузнецов встиг послужити у всіх авіаційних містечках Харкова.
З Харкова – до Вінниці
У 2004 році Михайла Кузнецова призначили заступником начальника оркестру Головного штабу Військово-повітряних Сил, а згодом – заступником начальника Будинку офіцерів у Вінниці. Так доля завела чоловіка до міста над Бугом, куди згодом переїхала і його сім’я.
«Попри те, що я народився в Охтирці, довгий час жив у Харкові, вже вважаю себе вінничанином. Комфортнішого та затишнішого міста не знайти», – зазначає Михайло Кузнецов.
Коли в життя увірвалась війна…
Переломний 2014 рік застав Михайла Кузнецова знову у Харкові. Там він проходив службу на посаді заступника начальника факультету з виховної роботи льотного факультету Харківського університету Повітряних Сил. Особовий склад отримав зброю, та необхідне спорядження для оборони. Всі були в стані бойової готовності. Почалася війна.
Один з важких епізодів того часу, згадує Михайло Кузнецов, була організація транспортування загиблих льотчиків літака Ан-26, який збили ворожою ракетою 14 липня 2014 року. Літаком керували вінничанин Дмитро Майборода та Дмитро Шкарбун, які загинули у тій катастрофі, попередньо відвівши збитий літак від населеного пункту.
10 лютого 2015 року – масштабний обстріл Краматорська і поранення
У 2015 році Михайло Кузнецов виконував обов”язки безпосередньо в зоні бойових дій. Службу проходив у Краматорську. 10 лютого 2015 року полковник отримав поранення під час обстрілу Краматорська з важкого артилерійського озброєння росіян «Смерч».
Обставини трагедії Михайло Кузнецов може розповісти у деталях, настільки сильно спогади врізались у пам’ять. Тоді чоловік отримав важке поранення.
«З пораненням я потрапив до Харківського шпиталю. Пройшов купу операцій. А згодом літаком мене забрали у Вінницю. Два роки відновлював здоров’я, вчився заново ходити зі штучним суглобом. Але життя продовжувалось», – говорить Михайло Кузнецов.
Повномасштабне вторгнення і допомога ветеранам
Повномасштабне вторгнення Михайло Кузнецов зустрів в Охтирці під час візиту до мами. На околицях міста у перший же день відбувалися бої. Тривали обстріли. У березні місто залишилось без тепла через пошкодження ТЕЦ. Проте завдяки Збройним Силам України місто окуповано не було. Весь 2022 рік Михайло перебував в Охтирці. Брав участь у добровольчому формуванні місцевої громади. До Вінниці повернувся у червні 2023 року.
Наразі Михайло розвиває інститут помічників ветеранів у Вінниці.
Нагадаємо, фахівці з супроводу ветеранів війни та демобілізованих осіб працюють у трьох Прозорих офісах соціального спрямування Вінниці за адресами: просп. Космонавтів, 30 (другий поверх); вул. Замостянська, 7; вул. Брацлавська, 85.
До них можна звернутися за консультацією з приводу оформлення документів, надання пільг, гарантій і компенсацій, статусу учасника бойових дій, ветерана, члена сім’ї загиблого, різних довідок, оформлення пенсій, встановлення інвалідності та інших питань.
