Володимир Полтараков народився 19 листопада 1991 року у Вінниці. Закінчив 33-ю школу, а потім Козятинське училище залізничного транспорту за спеціальністю «Електромонтер контактної мережі». Останніми роками до повномасштабного вторгнення працював у Вінницькій транспортній компанії. Звідки торік за власним покликом мобілізувався до війська. Боронив Батьківщину у складі в/ч 3028 Національної гвардії України. Був зв’язківцем у боях на Донеччині, кулеметником – на Запоріжжі. Загинув воїн 2 березня 2024 року поблизу с. Вербове Пологівського району. Йому навічно залишилось 32 роки…
«Володимир пішов на війну слідом за своїм молодшим братом. Він по життю був оптимістом, ніколи ні на що не скаржився. Навіть на нулі зберігав позитивний настрій. Говорив, що це така робота, і найкращою винагородою за неї буде Перемога України, – розповідає мама полеглого Героя Олена. – За сумлінне виконання бойових завдань та проявлений героїзм Володимир мав подяки та грамоти від командування частини. Також був удостоєний відзнаки «За відвагу», яку не встиг отримати за життя. Сьогодні прийматиму цю нагороду замість сина…»
Церемонія прощання із Володимиром Полтараковим розпочнеться о 10:00 у Церкві Покрови Пресвятої Богородиці за адресою: вул. Пирогова, 157-А. Поховають воїна на кладовищі неподалік об 11:00.
Тарас Адамчук з’явився на світ 22 липня 1992 року. Після 26-ї школи навчався у Вінницькому торговельно-економічному інституті ДТЕУ. Працював у сфері громадського харчування. У грудні минулого року був призваний у лави Збройних Сил. Воював у складі 95-ї окремої десантно-штурмової Поліської бригади. Останній свій бій прийняв 7 лютого поблизу с. Синьківка Куп’янського району Харківської області. Життя Захисника обірвалося у 31 рік…
За спогадами друзів, Тарас Адамчук був надзвичайно доброю людиною, яка вміла закохувати у життя та дарувати радість.
«Тараса любили всі. Він був дуже різносторонньою особистістю. Мав тонке почуття гумору, тож у студентські роки захопився КВК. Багато виступав із командою вишу. Також свого часу займався бальними танцями, добре грав на цимбалах, а ще опановував гру на баяні, – розповідає мама загиблого Героя Лідія. – Він завжди був у вирі подій Вінниці, мав багато друзів та вмів дружити… Був вірним, справжнім, щирим…»
Церемонія прощання із Тарасом Адамчуком відбудеться у Спасо-Преображенському кафедральному соборі. Початок о 12:00. Поховання воїна о 13:00 на кладовищі у с. Зарванці.
Схиляємо голови та щиро вклоняємось рідним та близьким. Вічна пам’ять та слава Героям!
