Іванна Фальчевська – поліцейська офіцерка Вінницької громади. Дівчина розповідає, що хотіла працювати в поліції ще з дитинства, але в органи потрапила не одразу. Перед цим встигла побувати і фельдшером у пожежному училищі, і радіотелеграфісткою в Збройних Силах. Здобула професію психолога. Але, зрештою, доля все ж привела її в поліцію. Спочатку Іванна вирішила стати дільничною. В січні 2022 року почала навчатись у Херсонській філії Одеської академії внутрішніх справ, проте вже 24 лютого мусила евакуюватися з міста, фактично у той самий момент, коли в Херсон заходили окупанти.
У Херсоні вдалось провчитися до 24 лютого
«Взагалі, в Херсон я потрапила за перерозподілом, оскільки в мене не було профільної освіти. Шість місяців мала навчатися – це називається передпрофесійна підготовка. Так мене направили на навчання 18 січня, а 24 лютого почалася війна. Фактично ми залишали місто з одного боку, в той час, як з іншого – вже заходили окупанти», – згадує Іванна Фальчевська.
Завершувала навчання майбутня поліцейська вже заочно в Одеській академії.
За словами поліцейської, коли вона складала іспити, конкурс був надзвичайно великим: чотири претенденти на місце.
«Відбирали дійсно кращих із кращих. Якщо з теорією в мене проблем не виникало, хоча й питання були доволі важкі, то з фізичною підготовкою було складніше. Біг та стрибки я здала, а ось із віджиманням – ніяк. Але коли про щось мрієш, то ставиш перед собою ціль і впевнено йдеш до неї. Я була така щаслива, коли подолала вступні випробування, що розцілувала екзаменаторів. Вони сьогодні іноді сміються з мене, кажуть: “Ти була така рада, ти й досі так тішишся?” Я ж відповідаю ствердно. Адже це справді те, чого я хотіла. Відчуваю себе тут на своєму місці», –каже поліцейська.
Бути поліцейською хотіла з дитинства
Іванна розповідає, що мріяла бути поліцейською з самого дитинства, навіть фільми полюбляла дивитися відповідні. Проте батьки відмовляли її від цієї ідеї.
У 14 років Іванна вступила у Вінницький медичний коледж. Після його завершення працювала фельдшером у Пожежному училищі (Вище професійне училище Львівського державного університету безпеки життєдіяльності м. Вінниця). Потім була радіотелеграфісткою у Збройних Силах.
«Я хотіла бути військовим медиком, але вільного місця не було, а згодом ще й мою посаду радіотелеграфіста могли скоротити. Я зрозуміла, що це знак. Так і сказала батькам. Мама відповіла, що, мовляв, якщо вже так вирішила, то нехай», – каже Іванна.
«У поліції я теж спробувала себе на різних посадах. Зокрема, працювала у відділі комунікацій. Але мені не вистачало роботи “на землі”, тож коли зайшла мова про поліцейських офіцерів громади, я відчула, що ось воно моє. Що саме тут я зможу застосувати усі свої знання і з медицини, і з психології, адже на той час я вже мала диплом психолога. Тому що поліцейський офіцер громади – це, як фельдшер чи терапевт у медицині – він має знати все: і в частині роботи, скажімо ЛОРа, і кардіолога, і хірурга. Також ПОГи – це і слідчі, і дізнавачі, і ювенальні поліцейські. Ми стали настільки близькими з жителями своєї території, що коли була відпустка, то мені телефонували – переживали, що я десь пропала», – ділиться спогадами Іванна.
У підпорядкуванні територія за залізничним вокзалом, вулиці М. Шимка, Ю. Клена, П. Тичини
Поліцейські офіцери громади в межах реформи Нацполіції замінили дільничних інспекторів. ПОГи можуть регулювати дорожній рух, оформляти ДТП, розслідувати правопорушення, але головне їхнє завдання – допомогти тим, хто цього потребує.
ПОГи мають не лише більше функцій та повноважень, а й додаткове технічне забезпечення, наприклад, сучасний автомобіль, офісне приміщення та техніку. Цим усім, згідно з законодавством, має їх забезпечити громада, яка бажає, щоб на її території працювали поліцейські офіцери.
Іванна Фальчевська працює на поліцейській станції за адресою: О. Антонова, 12-А з листопада минулого року. Її зона обслуговування – територія за залізничним вокзалом: вулиці М. Зерова, Ю. Клена, М. Шимка. Це загалом близько 6,5 тисяч людей.
«Це не зовсім проста територія, але я і не хотіла просту. Тут багато закинутих приміщень, складів, поруч вокзал і ринки. Коли була дільничною, працювала на іншій ділянці, то там було легше. Проте мені навпаки подобається, коли є багато роботи й коли ти можеш бути корисною людям. Наше завдання, аби кожен мікрорайон міста був безпечним, і ми зробимо все для цього. До речі, з того, що я бачу, у нас зменшилась кількість випадків розпиття алкогольних напоїв на вулиці. Можливо річ у тім, що люди знають, що ми патрулюємо територію», – каже офіцерка.
Поліцейський офіцер громади – це в першу чергу про допомогу
Як розповідає поліцейська, загалом на території її обслуговування трапляються різні правопорушення. Це і крадіжки, і наркозлочини, і домашнє насильство.
«Різні випадки вимагають різного підходу. Бувало, що доводилось і сім’ї рятувати. Коли, наприклад, чоловік дорікав дружині, що вона все не так робить, а він –молодець, працює. Я ж йому кажу: “А ти з дитиною пробував цілий день просидіти…”. То нещодавно він вже готував їй подарунок до дня Святого Валентина. А було таке, що жінка мала дійсно піти від чоловіка, хоча й була вагітною. Я її підтримувала, допомагала. Днями вона народила і, до речі, відразу телефонувала мені», – ділиться спогадами Іванна.
За словами поліцейської, дуже добре допомагають голови ОСББ. Вони не лише можуть підказати щось про ту чи іншу людину, а й вказують на порушення правил благоустрою, паркування в неналежному місці тощо.
«Бувають випадки, що до ПОГів люди звертаються і через якісь непорозуміння з сусідами. Багато хто знає про мою медичну освіту, то нерідко навіть ввечері питають, якою таблеткою краще температуру збивати. Трапляється, що виклик надходить серед ночі. Я питаю, що сталось, і якщо потрібно – їду, адже це моя робота. Знаєте, це така робота, де треба любити людей і бути відданою своїй справі. Зараз мені дійсно подобається, що я роблю, щоправда, рідні досі звикають до мого графіку. Так, це справді 24 на 7, але я на це йшла, і мені подобається».
За словами Іванни Фальчевської, з початку повномасштабного вторгнення росії на територію нашої держави на Вінниччину переїхали десятки тисяч людей, які рятувались від війни. Хтось повернувся до своїх домівок, хтось поїхав далі, а хтось залишився. ПОГи працюють і з ними: підтримують, провідують, допомагають. Надають підтримку і сім’ям, які опинились в складних життєвих обставинах.
Працюють поліцейські в школах. Меншим діткам розповідають правила дорожнього руху. Зі старшими – говорять про булінг та інші правопорушення.
«Дуже приємно, коли ці діти біжать тобі назустріч, радіють твоєму візиту. Нещодавно був випадок: ми розповідали, що до 14-річного віку за правопорушення дітей несуть відповідальність батьки, то одна дівчинка запитала чи звільнять її батька, якщо вона вчинить правопорушення. Як з’ясувалось, дитина не мала ніякого бажання робити погані вчинки, а запитувала із цікавості, – розповідає Іванна. – Взагалі у нас діти хороші. Спочатку, правда, вони трохи з обережністю на нас дивились, а зараз вже вітаються, запитують, коли наступного разу прийдемо. Кажуть, що теж хочуть стати поліцейськими. Це насправді дуже приємно».
