автор – Михайло Марко
Прислів’їв про сусідів існує безліч, адже з цими людьми доводиться жити пліч-о-пліч, а можливість вибору зазвичай відсутня. Сусіди – важлива частина повсякденного життя, адже від них багато в чому залежить спокій і благополуччя. Вони бувають різними: добрими або конфліктними, любителями гучної музики та веселих вечірок або тихими домосідами.
Забудовник ЖБК «Барський» Володимир Хоменко теж сусід. Він вже шостий рік будує й продає житло на «полі чудес», що знаходиться на території Зарванців Якушинецької ОТГ що поблизу Вінниці. Він яскравий представник категорії тих сусідів, які прагнуть жити за рахунок інших, і коли не вдається когось «прогнути» йде у ва-банк. Конкретно у випадку нерадивого Хоменка – це зібрати активістів-журналістів із столиці та спробувати через публічність тиснути на Вінницьку міську раду.
Справа в тому, що згаданий масив від початку забудови не має найкоротшого виходу до найближчого міського транспорту сусідньої Вінниці . Точніше, безпечного переходу до міста – навпрошки – через Барське шосе, що по факту є частиною вінницької об’їзної і знаходиться у віданні укравтодору.
Вінницька громада ще за мера Гройсмана розпочала прокладати вздовж об’їзної, з свого боку, трамвайну лінію для транспортного закільцювання найбільшого спального мікрорайону міста Вишеньки. Завершили її вже при Моргунову, і депутати Якушинецької територіальної громади відразу почали роздавати землю з «неміського» боку об’їзної дороги забудовникам, а ті в свою чергу – радо будувати й продавати людям квартири в чистому полі «за 40 тисяч доларів». В рекламі підприємливий горе-забудовник Хоменко вказав адресу будівництва місто Вінницю. Важливо продати, а там хоч вітер полем…
Коли ж люди почали заселятись у новобудови то «у всій красі відчули» як це «стрибати під машини» на об’їзній, щоб дістатись до обіцяного забудовниками «близького транспорту». І почали смикати… Ні, не забудовника. Почали смикати міську й обласну владу: « Зробіть нам перехід біля колишнього будівельного заїзду масиву, бо до переходів біля автовокзалу та Келецької майже по кілометру. Ми ж гроші забудовнику Хоменко за квартири заплатили!».
Результат сумний, хоча й очевидний. Вінниця відповідає: «Це не наша територія, ви є мешканцями Якушинецької ОТГ, туди й звертайтесь». А посадовці обласного рівня взагалі не зрозуміли чому їх обрали адресатами даного звернення: «А ми тут до чого?». І акорд цієї сумної пісні «вичерпна відповідь» керівництва Якушинецької територіальної громади: «Якушинці – та не може бути! Це ж міський трамвай, значить до Вінниці…»
Торік навіть відбулась робоча зустріч міського голови Вінниці Сергія Моргунова, губернатора Сергія Борзова і голови Якушинецької ОТГ Василя Романюка, під час якої домовились створити робочу групу і спільними зусиллями реалізувати будівництво необхідного переходу. Але-але…
Варто нагадати, що об’їзна знаходиться на балансі укравтодору, що це частина міжнародної траси і просто намалювати зебру та встановити світлофор – так не вийде. Необхідно розробити проект реконструкції дороги і далі по процедурі. Першими з цього процесу випали Якушинці. Так само, як і з будівництвом дублюючої дороги з масиву на в’їзд-виїзд. Ми землю вам продали? Продали. Далі проблеми індєйцев шерифа не хвилюють…
Звичайно, позиція так собі. Проте, дивно, що в людей чомусь немає питань до забудовника Хоменка, який, продаючи квартири майже по 40 тисяч доларів, чомусь не переймався питанням – як мешканці цих квартир добиратимуться до міста? І не тільки цим. Бо перехід через Барське шосе – це не єдина і не головна проблема цього мікрорайону. Адже забудовник мав би передбачити й забезпечити також необхідну інфраструктуру людям, яким продає квартири в полі… А це так необхідні в кожному новому мікрорайоні дитячий садочок, школа тощо. Але тоді це була б історія про добросовісного забудовника та сусіда, а не Хоменка. Тому сьогодні батьки з дітьми продовжують щодня долати з ризиком для життя трасу в місто, де все це є. Водночас, по дорозі до Вінниці, «щасливі» власники квартир ЖБК «Барський» щоранку дивляться і на зовсім непотрібну забудовнику Хоменко каналізацію, стоки якої течуть річками повз будинки «екологічно чистого району», бо насосну станцію збудувати забудовник теж «забув» або не вважав за потрібне.
До речі, чому дехто й будує не на міській землі, а на землях прилеглих громад? Все банально просто, у місті значно вищий рівень контролю забудовника.
У випадку ЖБК «Барський»: отримав містобудівні умови й погнав і «забув». Так, на ЖБК «Барський» містобудівні умови видавав, наприклад, районний архітектор. Який вже з кінцями і якого не знайти. Між тим в проекті є обов’язок побудувати дитячий садочок, але в дійсності на його місці зненацька виявилась багатоповерхова забудова.
От вам і «головна проблема» переходу, яким забудовник намагається заткнути куди більші дірки своєї забудови.
І це ж не вперше, не виняток. У 2018 році покупці квартир в тому ж “Барському” перекривали Театральну, бо обласна ДАБІ не дозволила введення в експлуатацію трьох секцій через відсутність документації на проведення газопостачання для опалення. І це було «дуже вчасно», саме напередодні зими…
Нині подібна проблема з масивом «Агрономічний»( того ж забудовника Хоменка!) що на перехресті Гніванського шосе та вулиці Юзвинської. Тут сільська рада не погодила підведення газу по проекту заднім числом і таким, що пересікається на рельєфі з прокладенням водогону в громаді.
І щоб приховати усі перераховані свідомі прорахунки, що допущені заради збереження прибутку, можна спробувати створити «медійну бульбашку» щоб перевести стрілки на когось іншого – це перехід через Барське шосе.
Наразі по всій країні будівництво саме навколо міст реально непрогнозоване. Нові масиви зводяться фактично спальними районами, де люди можуть задовольнити лише мінімальні потреби. Щоб вчитися, працювати, погуляти, зустрітися з друзями в барі, необхідно їхати в місто. У центральні райони. Тоді, як натомість, кожен масив мав би мати свій центр, свої зелені зони, свої громадські простори, свою соціальну інфраструктуру. Але на практиці забудовники зводять житло там, де їм вигідніше і де зуміли урвати ділянку для цього. Школи, дитсадки і навіть каналізація при цьому виявляються «невигідними» як забудовнику, так і владі територіальних громад, де вони будуються, і яка усувається від подальшого «гемору» з інфраструктурою.
У Вінниці, наприклад, інша ситуація. Якщо десь постфактум виникає проблема, як на тому ж «Академічному», люди звертаються до міської ради і вона, вникаючи в ситуацію, надає допомогу в межах своїх повноважень. Поблизу новобудов у всіх приєднаних територіях до міста обов’язково будуються дублюючі дороги. Тоді як приміські забудовники, продаючи квартири в полі за межами Вінниці, не хочуть робити не те що каналізацію, а навіть переходи. А голови приміських громад банально «футболять» всі подібні звернення сусідам.
Більше того, згаданий Хоменко заявив журналістам, що хтось нібито вимагає в нього хабар за вирішення проблеми…
Це про офіційно регламентований інвестиційний внесок від кожного забудовника місту, який будкомпанії сплачують у всіх містах країни з кожного збудованого будинку. І який використовується на розвиток інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури, на будівництво тих же шкіл, садочків, ремонт доріг, водогонів тощо. Це цільовий внесок, що йде саме у фонд розвитку, а не в загальний фонд. Були роки, коли цей інструмент виступав єдиним наповнювачем бюджету розвитку міста, бо місцеві бюджети обмежені в капітальних видатках – на них може витрачатися максимум 15% бюджету, тоді як більша частина йде на заробітну плату та комунальні послуги. Той же Хоменко це добре знає, адже свого часу у вигляді такого внеску робив шкільний стадіон.
І коли вкотре постало питання з переходом, міська рада відреагувала передбачувано: це дійсно ще той клопіт з автодором, але погодились. Натомість запропонували щоб і забудовник для Зарванців, де веде будівництво, щось зробив – якийсь благоустрій…
Але дебет з кредитом підказали, що журналісти «по виклику» обійдуться дешевше. Тож маємо те, що маємо – купа проблем з інфраструктурою збудованого масиву і ЖБК, зареєстрований в якомусь глухому селі Тростянецького району, який станом на 29.08.2022 знаходиться в стані припинення і по даним з податкових реєстрів визнаний банкротом.
Ще одна сумна історія, як треба обирати житло і не довіряти обіцянкам забудовників, допоки сам не побачиш як виглядають обіцяні гори.
До речі, в матеріальному бекграунді історії з «переходом» і «поганою міськрадою Вінниці» фігурує не лише згаданий «сусід», а ще один забудовник. Якому відмовили якраз перед цим на засіданні містобудівної ради по його проекту перепрофілювання забудови під житлові багатоповерхівки все на тому ж Барському. «Ну це вже ваще», – висловились навіть такі архітектори, як Плясовиця, яких точно не запідозриш у підіграванні міській владі.
Коротше, якби я сьогодні шукав собі житло, то, поки що, обходив би стороною будь-які забудови на Барському шосе. Щоб не було потім болісно і прикро. Хай спершу вирішать банальну річ, щоб лайно з каналізації вулицями не текло. Ну і перехід через трасу побудують, як і мали зробити це ще шість років тому…
