У приміщенні Вінницького міського клубу, що за адресою вул. Черняховського, 74, діє пункт, де люди можуть безкоштовно отримати одяг, їжу, дитячі візочки . Він працює з понеділка по суботу з 9.00 до 18.00. Неділя – вихідний. Громада Сабарова і кількох сусідніх сіл зібрали тут гуманітарну допомогу і роздають її не лише тим, хто утікав від війни, а й усім малозабезпеченим людям. Цей пункт працює з перших днів війни.
Про пункт розповіла голова Асоціації органів самоорганізації населення м. Вінниці Наталя Панчук. «Квартальний комітет у Сабарові вирізняється особливою згуртованістю,- розповідає заступниця голови Асоціації Інна Вітенко. – Завдяки їхній гостинності переселенці почуваються добре і хоча б трохи відволікаються від тієї трагедії, котра їх спіткала. Тут вони отримують не лише гуманітарну допомогу, а й душевне, людське ставлення».
Поділилась спогадами про початок роботи пункту голова комітету мікрорайону Валентина Мельник.
«Як тільки розпочалась війна, люди самі почали приносили до нашого клубу закрутки, одяг, картоплю і навіть дрова. Чоловіки відразу ж зорганізувалися у місцеву самооборону, – каже голова квартального комітету Валентина Мельник. – Наші друзі з Кельце (Польща) надсилали для дітей усе необхідне: від дитячих підгузків та харчування до манежів та візочків. Зараз на території Сабарова проживає двісті переселенців. Хтось затримується надовго, інші – на кілька днів чи тижнів. Приїжджали люди з Києва, Ірпіня, Бучі, Вознесенська. Вони вже поїхали. А зараз у нас Харків, Херсон, Донеччина, Краматорськ, Сіверодонецьк. Ми приймали цих людей навіть посеред ночі, по дзвінку. Приходили до клубу і одягали, бо люди утікали від бомб у чому були… Поселяли скрізь, де була можливість. Дехто живе в нас досить довго, дорослі навіть знайшли роботу, діти навчаються у вінницьких школах онлайн».
Валентина Мельник зазначає: «Ми не волонтерська організація. Ми просто громада мікрорайону Сабарів, яка хоче допомагати переселенцям. Я навіть сама не сподівалася, що всі в одну мить стануть такими згуртованими, ніхто не розгубився. В одному з будинків увесь нижній поверх перетворили на велику кухню, де готують їжу для територіальної оборони, для усіх, хто потребував. Перебираємо одяг і те, що зношене, віддаємо волонтерським центрам для виготовлення захисних сіток. Почувши про те, як ми допомагаємо, волонтери самі знаходили нас і привозили нам навіть хліб та молоко з районів. Люди були дуже вдячні».
