Сьогодні, у День вишиванки, пані Інна, її чоловік та донька одягли свої вишиті сорочки. Їхні сімейні вишиванки, як і у більшості українців, мають свою історію. Тепер – це історія XXI століття. Собі та доньці Ірина встигла вишити сорочки у своєму рідному Харкові. А чоловікові не встигла – завадила війна. За словами Інни, перше, що родина взяла з собою, коли вирішили їхати з міста – вишиванки.
Вже у Вінниці, де Інна разом зі своєю родиною знайшли прихисток, жінка завершила вишивку на сорочці чоловіка. Тепер це їхня родинна реліквія. Можливо, в майбутньому, коли ці вишиванки передаватимуть у спадок дітям та онукам – розповідатимуть історію їх створення та порятунку.
Сьогодні Інна надягла вишиванку і прийшла на благодійний захід у підтримку музеїв, обстріляних росією. «Ми сім’єю вбрались у вишиті мною сорочки, які я першими склала до валізи перед виїздом з рідного міста, коли ми рятувались від обстрілів. Вишиванка у наших серцях та наших валізах, вона є символом нашої незламності та ідентичності», – каже Інна.
Зараз, вже у Вінниці, Інна почала вишивати сорочку синові. Планує встигнути до літа. Щоб на фотосесії, присвяченій 10-річчю шлюбу, вся родина була у вишиванках. До речі, світлини робитимуть у пшеничному полі.
