20 лютого, у Верховній Раді під час ранкового засідання депутати розглядали правки до статті Земельного кодексу про набуття права власності на землю сільгосппризначення. Розглягнули 1193-ї правки з 4018, але за результатами голосування жодної з запропонованих правок не прийняли.
Поки йдуть активні дискусії щодо відкриття ринку землі, давайте розглянемо основні позиції різних сторін його запуску.
Чому підтримує ринок землі:
Позиція Мар’яна Заблоцького, співавтора законопроєкту про ринок землі:
• Усі агрохолдинги, зокрема Kernel, а також аграрні асоціації (їх близько 80) виступають проти скасування мораторію. Це пов’язано з тим, що вони не хочуть витрачати гроші на покупку землі — їх влаштовує те, що вони її орендують.
• На відміну від фермерів, кожен з яких займає якусь окрему нішу, агрохолдинги будують портові термінали та логістику. Втім, я вважаю, що фермерів з їхніх ніш виганяти не варто, адже завдяки їм Україна щорічно нарощує обсяги врожаю. Бо аграрії – це те, що витягало українську економіку в останні роки.
• У законопроєкті прописано, що банки і кредитні установи можуть взяти у заставу сільськогосподарську землю. У випадку якщо позичальник не віддає гроші, банк має право реалізувати цю землю з аукціону не пізніше, ніж через два роки, а у власність може придбати лише в процесі стягнення її як застави.
• Зараз у законопроєкті прописані такі перевірки щодо права власності на землю, що, боюся, нею не можна буде володіти не лише компаніям з іноземним капіталом, але й українським юридичним особам. Адже останнім треба доводити, що інземного капіталу в них немає, слідкувати за переходом корпоративних прав, обмежитись 10 тис. гектарів. Але я вважаю, що обмежень взагалі не має бути — кожен повинен купувати стільки, скільки вважає за потрібне.
• Після того як приймуть цей закон, відбудеться наступне: зараз 4 млн гектарів не підпадають під мораторій, потім на них поширюватимуться ті обмеження, що є зараз. На решту 30 млн гектарів обмеження за мораторієм буде скасовано, і ринок стане обмеженим.
• Зараз земля, на яку поширюється мораторій, коштує від $1,5 до $3 тис. за гектар. У центральній та західній Україні — від $2,2 тис. до 3 тис. Після відкриття ринку землі ціна такою ж і залишиться.
• Скоріше за все, цей законопроєкт у лютому вже розглянуть, але не факт, що ми встигнемо його прийняти, адже є дуже багато правок, які подано спеціально для того, аби затягнути ухвалення.
• У «Слузі народу» цей законопроєкт підтримують, на відміну від фракції «Батьківщина».
Чому проти ринку землі:
Позиція народного депутата Вадима Івченка від партії «Батьківщина»
• Взагалі розгляд у комітеті і у Верховній Раді триватиме близько двох-трьох тижнів, бо тільки на правки від «Батьківщини» піде 3-4 дні. Потім, думаю, будуть ще зміни до земельного законодавства для врегулювання. А от через рік ми повернемось.
• За 27 років років у людей виникли страхи. Вони хочуть розпоряджатися землею, але не хочуть, аби землю навколо їхнього населеного пункту скупив агрохолдинг чи банкір, адже здебільшого державна підтримка надається лише певним компаніям.
• Ми єдина країна в світі, де 4,5 млн людей, які не є фермерами, виробляють сільськогосподарську продукцію, не сплачуючи податки, і не мають жодного впливу на розвиток сільських територій. Держава не зробила нічого для того, аби ввести їх у легальний аграрний ринок.
• Законопроєктом пропонується банкам і банківським установам, які кредитують аграрний сектор, забирати землю у свою власність у тих, хто не зміг повернути кошти. Ніколи такого не було! Ця земля може перекочувати у власність якогось банку, і він може сам вирішувати, які операції з нею проводити. На сьогодні ми маємо багато венчурних фондів, інвестиційних компаній, які хочуть дати комусь кредит і фактично забрати всі дивіденди від цієї землі.
• Зараз і досі тривають дискусії з приводу того, що банки, які можуть отримати у власність землю за борги, мають бути виключно з державним капіталом. Також обговорюється повернення пов’язанних осіб (після першого читання їх прибрали). Ось, наприклад, Андрій Веревський має мільярд. Купить він 10 тисяч гектарів, потім позичить кошти, наприклад, своїй дружині і ще комусь, аби вони придбали землю. Згодом бізнесмен зможе консолідувати у себе ці 200-300 тис. гектарів, і це буде законно. А якщо пов’язаних осіб повернути, то Веревський зі своїми родичами отримає лише 10 тис. гектарів.
• У Данії, наприклад, не можна купити землю, якщо ви проживаєте далі, ніж за 17 км від ділянки, а у нас є фермери, які мають 20 тисяч гектарів, але вони розкидані по 50 гектарів у різних районах. Якщо перевірити всі його договори оренди, у нього 99,9% землі — у суборенді. Віддавати землю потрібно наступним чином: зберегти поселенську мережу та забезпечити молодим фермерам або фермерським господарствам право господарювати на території. І не треба заводити юридичні особи і банки — потрібно дати фізособі маленьку кількість гектарів. І запустити таку систему, як пілот, а через декілька років ми побачимо, чи працює вона.
• У Київській області на «чорному ринку» земля зараз коштує 70 тис. грн за гектар. Я думаю, що коли буде більша пропозиція та менший попит, бо не кожен хоче продавати на «чорному ринку», ціна стане ще менше.
