Нещодавно у Могилеві-Подільському сталася подія, котра покликана стати ще одним пазлом у відновленні української історії.

На фасаді будинку школяра відкрили меморіальну дошку письменниці Олені Пчілці (Ользі Драгомановій-Косач), матері української поетеси Лесі Українки. Символічно полотно з дошки зняли лідери учнівської молоді міста Ілля Кухаренко та Марія Власюк.

Доля розпорядилася так, що у місті над Дністром Олена Пчілка провела кілька років. У 80-х роках XIX століття вона приїжджала сюди ненадовго. А вже у 1920 році письменницю сюди привели більш драматичні обставини. Ольга Петрівна була змушена переїхати до Могилева-Поді­льського з Гадяча після скандальної участі у Шевченківському святі 11 березня. Під час згаданого свята літня жінка не побоялась стати на захист національного прапора, якого зірвав із бюста Тараса Григоровича більшовицький комісар Крамаренко. Коли ж їй не вдалося це зробити, вона виголосила палку промову, за що й була заарештована. Лише на прохання дочки Ісидори з численною групою учасників свята Олену Пчілку було звільнено за умови, що вона негайно покине Гадяч. При цьому їй не дозволили забрати з собою ні особисті речі, ні рукописи, ні домашню бібліотеку, які невдовзі були розграбовані і знищені.

Хоча Олена Пчілка прибула до міста над Дністром вже немолодою, однак старий бібліотекар Йосип Гольденберг розповів колись місцевому краєзнавцю М.Горобцю про досить красиву, середнього зросту, у чорній плюшевій шубці, у квітчастій хустині, із старовинним намистом на шиї жінку, котра дуже багато читала українських, російських та зарубіжних авторів.

Матері Лесі Українки у Могилеві-Подільському відкрили меморіальну дошку

Із архівних джерел відомо, що на Поділлі О.Пчілка написала п’єси «Мир миром», «Киселик», «Скарб». А ще у місті над Дністром ця жінка читала лекції з української мови та літератури на учительських курсах, опікувалася юними аматорами сцени у драматичному гуртку, організованому при школі ім. І.Франка, збирала перлини народної творчості. Результатом етнографічних досліджень О.Пчілки у Наддністрянському краї були її праці «Українські народні легенди останнього часу: (Записи 20-х р.р. на Вінниччині)», «Українське селянське малювання на стінах». В архіві О.Пчілки у Києві і сьогодні зберігаються загальні зошити із записами веснянок, колядок, щедрівок, купальських, побутових пісень, зібраних і записаних у селах Могилів-Подільського повіту.

Олена Пчілка видала книгу «Український народний орнамент» і стала першим знавцем української вишивки. Товаришувала з Лисенком, Старицьким, Нечуєм-Левицьким. Як ма­гніт, притягала молодших – Коцюбинського, Олеся, Франка. Виховання своїх шістьох дітей Олена не змогла довірити тодішній офіційній русифікованій школі. Тому разом з чоловіком навчали малечу вдома, наймала приватних викладачів. Вона знала щонайменше 5 іноземних мов. Пчілці належить чимало перекладів і переспівів світової класики: Овідія, А. Міцкевича, О. Пушкіна, М. Лермонтова, Й. В. Ґете, Г. К. Андерсена, В. Гюґо.

Мабуть, за її нелюбов до радянщини тодішня влада відплатила цій жінці арештами та вигнаннями.

Соломія КАЛЮЖКО