Але до цих пір люди служать на вулиці… Про це нам розповів новий настоятель Свято-Іоанно-Богословського храму Ростислав Процанін.

– Ще у січні близько 95% громади Красносілки проголосували за те, аби стати частиною Української церкви. Не підтримали лише кілька чоловік та батюшка Павло, який потім звинуватив сільську раду у «вербуванні» парафіян до «розкольницької церкви». Мене призначили новим священником Свято-Іоанно-Богословського храму, — каже отець Ростислав Процанін. — З того часу церкву до ви­рішення конфлікту опломбували, й ми до цих пір проводимо службу на вулиці, хоч й перереєстрація громади відбулась. Колишній батюшка з кількома односельчанами моляться у будиночку біля церкви, де він проживає. А ще він подав до суду, бо вважає збори вірян нелегітимними й такими ж – дії реєстратора. Одним словом — все під один шаблон… Відповідачем був керівник обласного департаменту у справах релігій Ігор Салецький, а ми вже як третя сторона. Але 26 вересня Вінницький апеля­ційний ад­міністративний суд у Вінниці виніс рішення на нашу користь й визнав перехід законним. Думаю, що в цьому велика заслуга не тільки нашого захисника, але й віра. Тому що люди моляться, налаштовані на мирне врегулювання ситуації й мріють мати Українську церкву в своєму селі. Але прибічники Московського патріархату, яких меншість, все одно не можуть змиритись й, скоріш за все, будуть звертатись до Верховного суду. Крім того, готують нові ідентичні позови, але вже до Бершадського районного суду, й відповідачами будемо вже ми. Засідання чекаємо на 1 листопада, й на руках всі фото та відео, що збори про перехід були законними!

Вони розпускають плітки, що я як військовий капелан, який щомісяця їздить на фронт, привезу звідти бійців й буду битись за церкву. Якось під час однієї розмов я навіть їм сказав, що сумніваюсь, чи зможу втримати тих хлопців, які дізнаються про мою біду і якщо хтось з нас постраждає.

9 жовтня має відбутись храмове свято, маю припущення, що колишній священник та його віряни знову будуть влаштовувати провокації та звозити людей з інших сіл, але з нами Бог та Україна.

Вікторія Снігур