Вибори у Польщі. Що спільного між партією Качинського і донецьким “Шахтарем”? daily.vn.ua

Вибори у Польщі. Що спільного між партією Качинського і донецьким “Шахтарем”?

Опубліковано: 11.10.2019

“Право і Справедливість” як ніколи близька до перевершення свого виборчого успіху чотирирічної давнини

У неділю, 13 жовтня, в Польщі відбудуться парламентські вибори: поляки обиратимуть 460 депутатів Сейму і 100 сенаторів. Ці вибори багато хто вважає найважливішими з 1989 року. Утім, уже заздалегідь зрозуміло, що сюрпризів із переможцем виборів не буде. Усе найцікавіше може розпочатися згодом, на етапі розподілу мандатів і створення правлячої коаліції.

НЕВБЛАГАННА СОЦІОЛОГІЯ

Особливістю цієї виборчої кампанії є те, що ідеологічно близькі політичні сили та рухи об’єдналися і йдуть на вибори широкими фронтами. Власне, таких великих об’єднань є п’ять. Ліберальна “Громадянська коаліція” (KO) зібрала парламентські “Громадянську платформу” (PO), “Сучасну” (N) та кілька менших політичних сил. Консервативна “Польська коаліція” cформувалася на базі Польської селянської партії (PSL) і руху Kukiz’15. Водночас, польські націоналісти і “друзі Путіна” об’єдналися в “Конфедерацію”. І вперше за багато років посварені між собою ліві сили в Польщі врешті змогли домовитися: під партійними прапорами Союзу демократичної Лівиці (SLD) у коаліції з цією силою на вибори йдуть партії “Весна” та “Лівиця разом”. І лише правляча політична сила – “Право і Справедливість” (PiS) йде на вибори у такій же конфігурації, як і чотири роки тому: у складі PiS та її двох менших партій-сателітів – “Солідарної Польщі” та “Порозуміння”.

Попри об’єднання партій у широкі коаліції, інтриги з переможцем виборів не буде: PiS Ярослава Качинського задовго до виборів забезпечила собі комфортну електоральну перевагу над усіма суперниками. Це майже як у ситуації в українській футбольній прем’єр-лізі: чемпіонат навіть не досяг свого екватора, а чемпіон уже, фактично, відомий – це донецький “Шахтар”, який на 10 очок випереджає свого найближчого переслідувача.

Соціологія невблаганна: всі дослідження, проведені у Польщі впродовж останнього часу, дають правлячій партії 42-47% підтримки. Це на 20% більше, ніж може отримати найближча за рейтингом ліберальна “Громадянська коаліція” (22-29%). Об’єднані ліві можуть розраховувати на 12-14% – і знову з’явитися у парламенті після чотирьох років відсутності у стінах нижньої палати.

Ну й нарешті, все найцікавіше відбуватиметься на межі 5-відсоткового прохідного бар’єру. За його перетин боротимуться консервативна “Польська коаліція” і націоналістична “Конфедерація”. Обом силам соцопитування дають приблизно 4-7%, а отже вони можуть залишитися за порогом Сейму.

Для політичної сили Качинського кращим був би варіант, якби менші політичні сили не потрапили до парламенту. У такому разі, при розподілі виборчого пирога вони отримають більше депутатських мандатів і можуть знову сформувати однопартійну більшість.

ПОЛІТИЧНИЙ РЕЦЕПТ ВЛАДИ

У чому сила PiS? Чому вона не лише не розтратила за чотири роки довіру виборців, а й, швидше за все, ще збільшить електоральну підтримку (у 2015 році PiS отримала понад 37,5%)?

Усе досить прозаїчно: PiS здобуває електорат розширеними соціальними проєктами, програмами для малозабезпечених та середнього класу, що викликає беззаперечну підтримку, особливо у селах та невеликих містах. Найбільш вдалим проєктом партії Качинського за останні чотири роки стала допомога у вигляді 500 злотих (приблизно 130$) на кожну другу дитину в сім’ї. Це так звана програма “500+”, яку цього року було розширено на кожну дитину, що з іще більшим ентузіазмом сприйнято у польському суспільстві. “500+” стала настільки успішною, що навіть опозиційні сили, які раніше її критикували й наполягали, що бюджет “не потягне” таких витрат, зараз уже не лише не вимагають її скасування (це було б політичним самогубством), а й навіть виступають з ініціативами її розширення. А таких програм у PiS є ще кілька. Можна спрогнозувати, що поки економічна кон’юнктура буде сприятливою для Польщі, рейтинг партії влади триматиметься досить високим. На цьому тлі ініціативи ліберальної “Громадянської коаліції” виглядають мляво. Досить очевидно, що цій політичній силі бракує харизматичного лідера і свіжих ініціатив, які зацікавили б суспільство. Лозунги типу “РiS руйнує демократію в Польщі” чи “Качинський встановлює в Польщі авторитарний режим на кшталт путінської Росії” явно програють на фоні потовщення гаманців поляків у результаті соціальних ініціатив партії влади.

Криза лідерства в ліберальної опозиції після від’їзду до Брюсселя Дональда Туска змушує шукати таких у “другому eшелоні”. Саме тому “Громадянська коаліція” у разі перемоги у виборах пропонує призначити прем’єр-міністром не лідера РО Гжегожа Схетину, який має високий особистий антирейтинг у суспільстві, а віце-маршалка Сейму Малгожату Кідаву-Блонську.

Серед інших опозиційних сил варто звернути увагу на лівих, які, швидше за все, тріумфально повернуться до Сейму після кількох років відсутності. Зрозуміло, що вибори вони не виграють, але все ж можуть сплутати карти сильнішим при розподілі депутатських мандатів.

Тон у виборчій кампанії задавав PiS, тому під час неї домінували теми внутрішньої політики. Міжнародна політика, загалом, була маргінальною. Зокрема, тематика українсько-польських відносин фактично була відсутньою під час виборчої кампанії.

ВИБОРЧІ ПАСЬЯНСИ

За результатами недільних виборів у Польщі, найбільш імовірними є три варіанти формування коаліції. У двох із цих варіантів PiS залишається при владі. Зокрема, за найбільш оптимістичним сценарієм, партія влади знову отримує високий результат, достатній для формування однопартійної коаліції та уряду. За другим, менш сприятливим варіантом для сили Качинського, вона змушена буде шукати коаліційного партнера. У такому разі, важливим буде питання: хто перетне 5-відсотковий виборчий бар’єр, оскільки саме з “найменшими” політсилами PiS пробуватиме сформувати коаліцію.