Від допомоги дітям до допомоги фронту: історія волонтерства вінничанки Марії Стебелєвої

Вінничанка Марія Стебелєва у волонтерській справі вже понад десять років. За цей час вона встигла попрацювати й з дітьми, і очолити Державну службу України у справах ветеранів та учасників антитерористичної операції у Вінницькій області. А з 2015 року і по сьогодні – вінничанка є головою правління БО БФ «Об”єднання волонтерів Вінниччини», яке об’єднує волонтерів та волонтерські організації.

Від допомоги дітям до допомоги фронту

Загалом, до волонтерського руху Марія Стебелєва долучилась ще в 2011 році, коли повернулась в Україну зі Сполучених Штатів, де її чоловік представляв інтереси України в дипломатичній місії.

«Все розпочалося з моєї дружби з людиною, яка по життю та по суті є волонтером та абсолютним альтруїстом, Валентиною Подолян, яка 2007 році організувала громадську організацію «Нова Свідомість», до якої я і долучилась», – розповідає Марія Стебелєва.

На той час «Нова Свідомість» займалась допомогою дітям з онкологією. Проте, у 2014 році, з початком військових дій, організація сконцентрувалась на допомозі фронту. Як і багато хто, ми займалися збором різних продуктів, приготуванням сухих борщів тощо.

«Це не означає, що організація взагалі перестала займатися дитячими проектами, просто змінився формат, через те, що ресурсів на все не вистачає. Наприклад, у нас працює дитячий центр «Нова свідомість» по роботі з дітками з аутизмом. Раніше ми виграли грант і облаштували інклюзивну кімнату в центрі «Гармонія», – каже голова правління БО БФ «Об”єднання волонтерів Вінниччини»».

У 2015 році назріло рішення заснувати благодійний фонд. Потреба в ньому, за словами Марії Стебелєвої, виникла оскільки багато людей включилось в допомогу і гостро постало питання валідації. Важливо було покращити організацію та координацію, аби ефективніше вирішувати ті чи інші задачі і, при цьому, залишатися в правовому полі.

В 2016-2017 роках Марія Стебелєва очолила Державну службу України у справах ветеранів та учасників антитерористичної операції у Вінницькій області. Займалась програмами протезування ветеранів, забезпечення їх житлом, санаторно-курортним лікуванням та допомогою у вирішенні адміністративних та юридичних питань.

«У лютому 2022 року про ситуацію на фронті я дізналась з перших вуст»

«В моїй сім’ї всі чоловіки військові, чоловік та два сини, – розповідає волонтерка. – Старшого сина війна застала в Краматорську, тому про стан справ на фронті я знала з перших вуст. Ми розуміли, що ситуація, яка склалась, так чи інакше, призведе до війни. Але все одно, коли син зателефонував вранці 24 лютого і повідомив про повномасштабне вторгнення, то новина нас шокувала. Того ж дня, ми зідзвонились з усіма волонтерами й вже ввечері всі зібрались і кожен координатор став на свій напрямок роботи. Таким спонтанним чином утворився Волонтерський центр-штаб-хаб, який тепер має назву «Вінниця». Тоді люди масово приносили все, що мали. Нам потрібно було все це посортувати, перерозподілити, зібрати потреби та запити від військових, систематизувати роботу. З досвіду ми знали, що не завжди все те, що приноситься – реально знадобиться, тож потрібно було зробити так, щоб допомога була ефективною. Усі працювали, як один злагоджений організм, кожен був маленьким гвинтиком у великій системі, а бойові волонтери розвозили це все по підрозділах. Запити були самі різні: від продуктів харчування, гігієни до амуніції, бронежилетів, шоломів, дронів… Люди приходили до нас плести сітки, сортувати продукти, кожен допомагав, як міг. Перших три місяці робота була буквально цілодобовою. Для багатьох – це був порятунок, треба було щось робити аби не зійти з глузду, щоб страх не переборов, бути серед людей, які не дадуть тобі впасти. Зараз люди потроху повертаються у звичний ритм, багато вимушених переселенців, які були в штабі, роз”їхались, хтось знайшов роботу, хтось – продовжує допомагати».

Зараз наш волонтерський центр «Вінниця» зосередив свою роботу на тактичній медицині”.

Передали понад дві тисячі аптечок

З початку повномасштабного вторгнення центром було передано на фронт понад дві тисячі аптечок бойовим медикам та військовим.

«Якщо в перші дні війни, ці аптечки ми формували з того, що було, то сьогодні це вже справді якісні набори. У нас є повністю вивірений бойовими медиками набір та перевірені постачальники з України, Європи та США. Одна така професійна аптечка коштує близько 2500-3000 грн, – каже Марія Стебелєва. –А ще ми передаємо наплічник медика, вартість одного такого – 20-40 тисяч гривень. Сьогодні ми регулярно оголошуємо збір коштів на тактичну медицину. До 200 тисяч гривень на місяць, але реально – цього вистачає, щоб закрити дві-три великих заявки від військових».

Благодійний фонд який є одним з учасників волонтерського центру «Вінниця» працює з військовими підрозділами з усієї України і навіть з іноземним легіоном. Єдина вимога – військові мають бути безпосередньо на фронті, а не де інде, адже ресурсу закрити потреби геть від усіх просто не має.

«Відверто кажучи, зараз залучити кошти уже не так просто, як раніше. Спочатку усі намагались якось долучатися, просто робити щось. Сьогодні, ми донейтимо самі, просимо своїх друзів, розкидаємо інформацію по різних групах, а також організовуємо різні благодійні заходи, адже потреб не стає менше, а ті ж аптечки, як і багато чого іншого – це все розхідний матеріал – сьогодні є, завтра вже немає. На відміну від держави, волонтери можуть реагувати швидко, закривати ті чи інші питання, не гаючи часу на бюрократичні процедури. Але, відверто кажучи, напевно, жодна країна світу не могла б самостійно якісно забезпечити таку армію, як наша, без сторонньої допомоги. Дуже багато хлопців забезпечують себе самі, наприклад, своєму сину, я можу лише підказати, де що краще купити або купую йому сама».

«Волонтерство – це спосіб життя»

Як зазначає Марія Стебелєва, для неї волонтерство – це спосіб життя та мислення: “Інакше я не відчуваю себе потрібною в цьому світі. Насправді – це прекрасно, це як дихати, прокидатися, зустрічатися. Я вірю, що Україна переможе і у нас буде неймовірно прекрасне майбутнє. Так, у нас зараз є певна демографічна ситуація, але тут залишаться та сюди повернуться саме ті люди, які захочуть розбудовувати свою країну. В цій країні житимуть мої діти та онуки. І я вже зараз, будучи фахівцем в сфері страхування життя, докладаю багато зусиль, щоб кожен українець був забезпечений, щасливий та мав впевненість в завтрашньому дні».

Взагалі волонтерство, як зазначає Марія Стебелева – це не лише про якусь матеріальну допомогу, це й ще про вміння ділитися душевним теплом.

«На війні дуже важко. На жаль, не усі військові мають належну підтримку навіть від рідних, є різні люди, але я не зустріла жодного, хто б відкинув душевне тепло та розмову», – зазначає волонтерка.

Після Перемоги, волонтерка планує зосередитися на допомозі дітям і не лише.

«Насправді, у нас дуже багато дітей, які потребують допомоги та уваги… Нещодавно в нас був дуже крутецький досвід. Ми, завдяки меценатам з Німеччини, провели тижневий кемп для дітей ВПО та військових. Ми отримали таку психологічну розрядку. Ми усі дорослі, ніби серйозні, з такмедом пов’язані, і тут діти… Ми і танцювали, і співали, і свічки робили. Це було дуже феєрично», – каже Марія Стебелева.

Коментарі у Facebook
Поділиться новиною
Share on Facebook
Facebook
Pin on Pinterest
Pinterest
Tweet about this on Twitter
Twitter
Share on LinkedIn
Linkedin