Сьогодні Вінницька громада схиляє голови у скорботі, проводжаючи в останню путь двох Захисників України – Віктора Власюка та Артема Захарова. Воїнів, які віддали життя за свободу та незалежність держави, поховають на Алеї Слави Сабарівського кладовища.
Віктор Власюк (позивний «Кардан») долучився до оборони України від російських загарбників влітку 2025 року. Він служив розвідником та зовнішнім пілотом БпЛА у 421-му окремому батальйоні безпілотних систем «САПСАН» Десантно-штурмових військ ЗСУ. Загинув воїн 1 червня на Покровському напрямку, неподалік села Гаврилівка Синельниківського району Дніпропетровської області. Йому навічно залишилося 30 років.
Побратими й досі не можуть оговтатися через важку втрату. В повідомленнях родині вони наголошують, що Кардан відзначався винятковою мужністю, професіоналізмом та людяністю. Його поважали як самовідданого бійця, заради якого кожен був готовий ризикувати всім та боротися до останнього.
Віктор Власюк народився у Вінниці 11 червня 1995 року. Тут закінчив загальноосвітню середню школу №18 та у ДПТНЗ «Вінницьке вище професійне училище сфери послуг» опанував справу слюсаря-механіка. Як наймолодший серед дітей у сім’ї, де виховувався разом зі старшими сестрою та братом, Віктор рано розпочав свою трудову діяльність. Спершу спробував себе у ресторанній сфері, але згодом повернувся до покликання й став працювати за спеціальністю на СТО. Він був щасливим сім’янином і батьком, разом із дружиною дарував тепло двом дітям – восьмирічному сину та маленькій донечці, якій нині всього два роки.
За словами Олени, сестри полеглого Захисника, Віктор був неймовірно життєрадісною людиною, яка в усьому знаходила позитив.
«Він мав надзвичайно чуйне серце, глибоко співпереживав болю близьких і ніколи не цурався праці – за будь-яку справу брався без вагань, – каже Олена. – Найбільшим сенсом його життя була родина. Навіть після виснажливого робочого дня Віктор обов’язково присвячував час прогулянкам із дітьми. Усі його прагнення та плани на майбутнє – звести власний дім, дати дітям усе найкраще та побачити їхнє дорослішання – були присвячені лише коханій дружині та малечі. А також він завжди був надійною опорою для матері…»
Церемонія прощання з Віктором Власюком розпочнеться о 10:00 у стінах Спасо-Преображенського кафедрального собору.
Чин поховання воїна відбудеться об 11:00 на Алеї Слави Сабарівського кладовища. Артем Захаров добровольцем став у лави Збройних Сил України восени 2024 року. Із позивним «Кіт» він воював у складі 79-ї окремої десантно-штурмової Таврійської бригади на посаді стрільця. Брав учать у стримуванні ворожого наступу на східному напрямку фронту. Життя десантника обірвалося 21 лютого 2025 року під час виконання бойового завдання поблизу села Лебедівка Курської області. Йому було 43 роки.
Артем Захаров народився 30 березня 1981 року на Далекому Сході, де батьки у складі студентських будівельних загонів зводили Байкало-Амурську магістраль. Невдовзі родина повернулася до Вінниці. Тут він закінчив загальноосвітню середню школу №29 та у місцевому професійно-технічному училищі опанував фах автомеханіка, але справжнім покликанням для нього стала будівельна справа. У Артема залишились троє дітей: донька та двоє синів, наймолодшому з яких нині 14 років. На його повернення з війни з надією чекали також батьки, велика родина та безліч друзів.
«Колеги згадують мого батька як справжнього професіонала, який працював бездоганно, вчасно та буквально горів своєю справою. А поза роботою обожнював готувати, плекав сад і город, дарував турботу котам, яких обожнював, – розповідає донька полеглого воїна Марина. – Проте головними у його житті завжди були ми, діти. Батько щиро спілкувався із нами, вмів підтримати порадою та пояснити складні речі простими словами. Особливим містком між нами стала й музика. Батько ще малим сам опанував гітару і навіть змайстрував один із перших своїх інструментів. Згодом писав мелодії, які ми грали вдвох. Його мрією було заснувати після війни наш спільний гурт, де я могла б співати та разом із ним дарувати людям радість».
Церемонія прощання з Артемом Захаровим розпочнеться о 12:00 у стінах Спасо-Преображенського кафедрального собору.
Чин поховання воїна відбудеться о 13:00 на Алеї Слави Сабарівського кладовища.
Висловлюємо співчуття рідним та близьким. Вічна пам’ять і шана полеглим Захисникам України!
Джерело – новини ВМР
