Сьогодні Вінниця у скорботі прощається з двома Героями — Леонідом Занкевичем та Сергієм Глущенком, які віддали свої життя, захищаючи Україну від ворога.
Їхній подвиг назавжди залишиться у пам’яті громади. Місцем вічного спочинку захисників стане Алея Слави Сабарівського кладовища.
Леонід Занкевич (Монах) долучився до оборони України влітку минулого року. Воював у складі 100-ї окремої механізованої бригади. Виконував військові завдання на донецькому напрямку. За свідченням командирів, він був одним із кращих операторів БпЛА: відповідальним, професійним, ініціативним, тим, хто знайде вихід із найскладнішої ситуації. На жаль, 26 жовтня під час бою поблизу міста Костянтинівка Краматорського району воїн дістав важке поранення. Лікарі до останнього боролися за його життя, проте дива не сталося. Леонід відійшов у вічність 7 листопада. Йому назавжди залишилося 27-років.
Леонід Занкевич з’явився на світ 26 лютого 1998 року у християнській родині, де був старшим сином з-поміж 6 дітей. Змалку ходив до костелу, під час богослужінь у якому набули сили, зокрема його природні музичні здібності. До речі, у дорослому віці він продовжив своїм співом та грою на гітарі звеличувати Господа у храмі вже як кантор. Після закінчення Вінницького ліцею №23 Леонід опанував професію автослюсаря у ДПТНЗ «Вінницьке вище професійне училище сфери послуг». А незабаром у пошуку свого покликання вступив до Ужгородської греко-католицької богословської академії імені Теодора Долежі. Втім, за кілька курсів юнак зрозумів, що не готовий відмовитися від мрії про власну велику сім’ю. За рік до мобілізації у військо став на рушник зі своєю коханою дівчиною. Працював у будівельній сфері.
«Леонід любив життя та родину. Мріяв про трьох малюків – краще дівчаток. Жартував, що навряд чи впорається з хлопчиками, коли будуть такими ж шибениками як він у дитинстві, – розповідає дружина Небесного Воїна Юлія. – Дуже важко усвідомлювати, що Леоніда більше немає з нами… Він був справжнім чоловіком, вольовим, веселим та надзвичайно добрим. Мав багато друзів, вмів перетворювати звичайні будні на свято, робити близьким приємні сюрпризи…»
Церемонія прощання з Леонідом Занкевичем розпочнеться о 10:00 у стінах Римо-католицького костелу Святого Духа (вул. Келецька, 117-А) та об 11:20 – за адресою: вул. 600-річчя, 78. Чин поховання воїна відбудеться о 12:00 на Алеї Слави Сабарівського кладовища.
Сергій Глущенко за покликом серця став на захист України з перших днів повномасштабного російського вторгнення. Після військового вишколу в Німеччині брав участь у запеклих боях на донецькому та запорізькому напрямках. У званні сержанта воював у складі 5-ї окремої важкої механізованої бригади. За виняткові заслуги, героїзм, професіоналізм та вагомий внесок у захист Батьківщини був нагороджений Почесною відзнакою командира бойового підрозділу. Свій останній бій Сергій прийняв 12 травня поблизу села Олексіївка Волноваського району. Життєвий шлях воїна обірвався у 50 років.
«Сергій мав сталевий характер. Він не боявся труднощів. Евакуйовував поранених, витягував техніку, робив усе, щоб наблизити Перемогу», – так про полеглого воїна згадують побратими. Для багатьох із них він був як батько, що завжди підтримає та дасть добру пораду, нікого не залишить у біді…
Сергій Глущенко народився 22 лютого 1975 року в смт Боярка Києво-Святошинського району Київської області. Там зростав і навчався. Випускні класи, через переїзд родини, закінчив у Вінницькій загальноосвітній школі №34. Свою трудову біографію він розпочав дуже рано – у 17 років. Працював на Вінницькому заводі газових аналізаторів. А після строкової служби в армії, з якої був звільнений у запас у званні сержанта, долучився до правоохоронних органів. Цій роботі Сергій віддав 10 років свого життя, паралельно здобувши юридичну освіту у Вінницькому м’ясо-молочному технікумі. Останніми роками працював у сфері перевезень та доставки продовольчих товарів.
«Сергій був надзвичайно доброю людиною, чуйною, позитивною, світлою, найкращим сином та другом, – розповідає дружина двоюрідного брата полеглого воїна Світлана. – Мав золоті руки, які були здатні оживити будь-яку техніку. Любив кермувати авто та доставляти людям необхідні речі. Дарувати радість та тепло близьким… Понад усе мріяв повернутися додому з Перемогою та зістаритись у колі найрідніших…»
Церемонія прощання з Сергієм Глущенком відбудеться об 11:00 у стінах Спасо-Преображенського кафедрального собору.
Поховають воїна о 12:00 на Алеї Слави Сабарівського кладовища.
Співчуття рідним і близьким. Вічна пам’ять і шана полеглим Захисникам України!
Джерело – новини ВМР
